Колесник Л.М., Бандура Т.В., вчителі початкових класів

Дубов’язівського НВК

 Тема: Школа казок В. Сухомлинського

Мета: познайомити учнів з біографією та творами В.О.Сухомлинського,

розвивати спостережливість, допитливість, вміння давати оцінку вчинкам героїв оповідань

виховувати доброту, чуйність, любов до рідних та близьких людей, любов до природи, гордість за українську літературну спадщину.

Обладнання: презентація Power Point, твори В.Сухомлинського

Методи і прийоми роботи: демонстрація презентації, розповідь, виставка книжок, робота з книжкою, розгадування кросворду, ілюстрування оповідання, інсценізація, вправа «асоціативний кущ», творча робота, вправа «Мікрофон».

Література: http://www.uroki.net/docnach/ukr_docnach6.htm

http://www.ukrlit.vn.ua/biography/suhomlinsky.html

Хід виховної години

І. Організаційний момент. 
Сьогодні радо вас вітаю
у світі письменника рідного краю.
Для учнів своїх він твори писав,
бути добрими, чуйними він їх навчав.

ІІ. Повідомлення теми, мети виховної години.

Виховну годину сьогодні присвячено українському письменнику, вченому, вчителю – В.Сухомлинському. Ми познайомимося з життям, творами великого українця.

ІІІ. Основна частина виховної години.

1. Розповідь вчителя.

Не так давно, в минулому столітті, жив на світі педагог, учений, письменник В.О.Сухомлинський (1918 – 1970).  Він дуже любив дітей. Навчав їх, а ще писав для них багато-багато оповідань, казок: про ласкаве сонечко і м"яку зелену травичку, про працелюбних мурашок і веселого метелика, про зайчика-хвалька та голосистого півника, про ласкаві мамині руки і добру бабусю. Він писав про доброту, бо сам був доброю людиною і дуже хотів, щоби діти виросли добрими і чуйними, працьовитими, щоб любили тата і маму, рідну домівку, нашу Батьківщину з широкими луками, зеленими садами, безмежними ланами".

Зверніть увагу на добрі, уважні, лагідні очі і високе чоло, що свідчить про великий розум, відкриту душу, ніжна і добра посмішка завжди осявала його обличчя.

2. Виставка творів письменника.

Погляньте на нашу виставку книжок В.Сухомлинського. Ці книжки розкажуть вам по життя хлопчиків і дівчаток, про життя рослин і тварин. Книжки навчать вас бачити красу природи, рости добрими та сміливими людьми.

3. Робота з оповіданням В.Сухомлинського "Скільки ж ранків я проспав?"

Послухайте оповідання про красу української природи і скажіть: «З чим знайомить і до чого закликає автор?»

(читання вчителем)

Скільки ж ранків я проспав

Третьокласник Василько запитав у батька:

- Тату, а що я робитиму влітку?

- Відпочиватимеш і працюватимеш,- відповів батько. - Завтра поїдемо зі мною в поле. Добре?

- Добре! - зрадів Василько.

Васильків батько працював агрономом. Він вставав удосвіта і їхав у поле.

Василько крізь сон почув, як хтось доторкнувся до його плеча. Ой, як не хочеться вставати! Але пригадав Василько, що сьогодні вони з батьком їдуть у поле. Підвівся, подивився довкола. Надворі ще темно. На небі зірки сяють, а на сході червоніє.

Василько вмився, поснідав з батьком. Ось вони вже і на подвір'ї. Василько показує на рожеве небо на сході й питає:

- Тату, що воно таке? Чому небо червоне? Невже там пожежа? Батько усміхнувся:

- А хіба ти ніколи не бачив, як сонце сходить?

- Не бачив,- відповів Василько.- Дивись,- сказав батько. - Побачиш раз - захочеться бачити щодня.

Потім вони стояли на околиці села. Перед ними зеленіло пшеничне поле. Сонячні промені блищали в крапельках роси. В блакитному небі співав жайворонок. Василько стояв, мов зачарований.

- Ой, красиво ж! - тихо промовив він.-Невже щодня так красиво?

 - Щодня! - відповів батько.

- Скільки ж ранків я проспав! - з жалем промовив Василько.

- Чому Василько з жалем промовив, що проспав багато ранків?

4. Робота з книжкою.

Розгляд книжечки "Горбатенька дівчинка".

а) обкладинки (хто автор, як називається, опис малюнка).

б) сторінок і змісту книжки.

в) читання учнями тексту.

Горбатенька дівчинка.

Клас розв'язував задачу. Учні схилились над зошитами. Коли це у двері хтось тихо постукав.

—    Відчини двері й подивись, хто там стукає,— мовив учитель.

Чорноокий хлопчик, що сидів за першою партою, живенько відчинив двері. До класу зайшов директор школи з маленькою дівчинкою. Тридцять п'ять пар очей впилися в незнайому дівчинку.

Вона була горбатенька.

Учитель затамував подих і повернувся до класу. Він дивився у вічі пустотливих школярів і мовчки благав: хай не побачить дівчинка у ваших очах ні подиву, ні насмішки.

У їхніх очах була тільки цікавість. Вони дивилися на незнайому дівчинку й лагідно всміхалися. Учитель полегшено перевів дух. —    Цю дівчинку звуть Оля,— сказав директор.— Вона приїхала до нас здалеку. Хто поступиться їй місцем на першій парті? Бачите, яка вона маленька? Усі шість хлопчиків і дівчаток, що сиділи за передніми партами, піднесли руки:

—    Я

Учитель був тепер спокійний: клас витримав іспит.

5. Розгадування кросворду.

 Хто привів дівчинку до класу?

1. Хто вів урок?
2. Хто розв’язував задачу?
3. Хто відкрив двері?
4. Що витримали діти?
5. Як звали дівчинку?

 6. Ілюстрування оповідання "Яблуко в осінньому саду".

(Читання вчителем оповідання)

Пізньої осені маленькі близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко.

Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч з жовтим лист ком вони побачили на гілці велике рожеве яблуко.Оля й Ніна аж скрикнули від радості.

— Як воно тут збереглося? — з подивом запитала Оля.

 — Зараз ми його зірвемо, — сказала Ніна і зірвала яблуко. Кожній хотілося потримати його в руках.Олі хотілося, щоб яблуко дісталось їй, але вона соромилась висловити це бажання, а тому сказала сестрі:

— Хай тобі буде яблуко, Ніно...

Ніні хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися в цьому. Ніна сказала:

— Хай тобі буде яблуко, Олю...Яблуко переходило з рук в руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм обом сяйнула одна і та ж думка: вони прибігли до мами радісні, схвильовані.Віддали їй яблуко.В маминих очах сяяла радість. Мама розрізала яблуко й дала дівчаткам по половинці.

- Яку пору зображено?

- Як звали дівчаток?

-  Що побачили на яблуньці?

- Яким був ранок?

-  Кому віддали яблуко?

-  Що зробила мама з яблуком?

- Що засяяло у очах мами?

- Якими показано дівчаток?

- Чого вчить оповідання?

                Намалюйте ілюстрацію до оповідання.

Фізкультхвилинка    

  Дружно вправними руками

                      Допоможемо ми мамі

                      Посуд гарно перемиєм,

                      Витрем насухо, складем.

                      І при цьому не поб?єм.

                      Пил зітремо, підметем –

                      Скрізь порядок наведем.

7. Інсценізаціядітьми оповідань і казок В.Сухомлинського. (самостійно прочитаних)  

8. Опрацювання оповідання "Найласкавіші руки"

а) словникова робота: (Юрба -… , оточили - … , блакитні - … , заплескала - …).

б) Читають за сигналом "Краплинки" – чистого життєдайного дощу, вранішньої роси, в якій і небо, і сонце, і травичка, і душа ніжна, ласкава, смілива ...

- Чому люди усміхалися? - А які очі і руки у твоєї мами ?

в) Побудова асоціативного куща.

Рисунок «Доброта»

9. Творча робота.  

Закінчи казку. (Конверт - лист від Зайчика).

"Холодно взимку Зайчику. Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала. Мороз тріщить, сніг проти місяця виблискує. Сердитий вітер в яру повіває. Сів Зайчик під кущем, простяг лапки до Місяця і просить:

- Місяцю, любий, погрій мене своїм променем, бо довго ще сонечка чекати.

Жаль стало Місяцеві Зайчика. Він і говорить...

(Де порадив Місяць шукати порятунку? Як дякував Зайчик Місяцю?).

ІV. Заключна частина. Підсумки виховної години.

 Рефлексія.

1) Гра «Мікрофон»

- Які ваші враження від виховної години?

- Над чим працювали на виховній годині?

- Що на вашу думку вдалося найкраще? Чому?

- Чого навчилися на виховній годині?

2) Учні продовжують фразу «Сьогодні я …»

3) Чого вчить нас В. Сухомлинський?

****************************************************************************************************************************

Король Н. В., бібліотекар Дубов’язівського НВК

Пізнавальна конференція за творами В.Сухомлинського

Тема. Сторінками доброти  

Мета. Ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом видатного педагога і

письменника В.О.Сухомлинського; вчити висловлювати своє ставлення до героїв творів; розвивати мислення, мовлення учнів; виховувати почуття доброти, любові та поваги до старших, своїх друзів, Батьківщини.

Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського; виставка творів письменника: книга «Серце віддаю дітям», збірки «Чиста криниця» та «Казки школи під голубим небом», роздатковий матеріал до інтерактивних методів навчання: «Навчаючи - вчусь», до групової роботи.

Хід заняття

І. Організація колективу

- Діти, до нас сьогодні завітали гості. А коли в домі гості – це свято. То ж давайте і наш урок ми проведемо святково і подаруємо нашим гостям вітання:

Доброго дня! Мовим за звичаєм.

Доброго дня! Всім вам ми зичимо.

Щастя й здоров'я вам кожної днини,

Миру і злагоди вашій родині.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

-         Діти! У мене в руках чарівна скринька. У ній – найцінніший скарб планети Земля. Хто його хоче побачити, може зазирнути. Але, поки що, не можна розповідати, кого він там побачив, доти, доки всі найцікавіші й найсміливіші не зазирнуть на дно скриньки.

-         То кого ви побачили в чарівній скриньці? (Діти називають себе, бо на дні скриньки дзеркало).

-         Так, ви побачили в чарівному дзеркалі кожен себе. Людина – найцінніший скарб. Кожен з вас – особистість. І саме такої людини як ви, на цій землі немає й не буде ніколи.

«Сьогодні в Наталочки день народження. Мама вранці її привітала, ніжно поцілувала і сказала: «Я хочу, щоб ти була справжньою людиною». «Справжньою людиною, - задумалась Наталочка, - а як це?..»

-От сьогодні ми разом будемо шукати відповідь на це запитання.

-З чого ж починається людина? (інтерактивний метод – мозкова атака).

-Ось тому гаслом нашого уроку будуть такі чудові, сповнені добра поетичні рядки (розташуйте їх у правильній послідовності).

Хай оживає істина стара:

Та нагород за це не вимагай,

Живи, добро звершай,

Людина починається з добра.

ІІІ. Оголошення теми заняття.

         Сьогодні проведемо пізнавальну конференцію.

- Що таке конференція? (Звертаємося до довідкового бюро).

Конференція – розширення та поглиблення навчального матеріалу, ознайомлення з новою інформацією, за рахунок спілкування з різними інформаційними джерелами, обміну думками.

-         А якого письменника ми запросили на урок вам допоможе визначити вікторина його творів. (учитель зачитує уривки оповідань В.Сухомлинського, діти пригадують їх назву).

1.     «Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці…» («Який слід повинна залишити людина на землі»).

2.     «А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому хлопчикові…» («Красиві слова і красиве діло»).

3.     «Записка – це ж таємниця, яка мусить бути відома тільки тобі і твоєму товаришеві. А ти розголошуєш цю таємницю…» (« Кінь утік»).

4.     «- Чого ж ти не закінчив роботи? – питає сина. А Юрко не знає що й казати.

-         То дрібничка…» (« Гвинтик»).

-         Хто автор цих творів? Що ви про нього знаєте? (Інтерактивний метод «Мікрофон»).

IV. Опрацювання теми заняття.

1.     Сьогодні ми глибше познайомимось з біографією В.О.Сухомлинського.

(Вивчення біографії письменника інтерактивним методом «Навчаючи – вчуся»

Додаток до уроку 1).

Сьогодні в програмі «Літературні сторінки» послухаємо вірш «Вчений, педагог, поет».

Вірш «Слово про вчителя»

              Вчитель, герой і поет,                              Світлі ідеї його

              З серцем палаючим Данко,                     Вічні, як води Дніпрові

              Справжній поет-гуманіст                        Він видатний педагог,

              Щастя творив до останку.                       Повен добра і любові.

                                                   

Дітям життя присвятив,                           Василь Сухомлинський -

              Все їм віддав без вагання,                       вчитель народний по-праву,

              Він їх безмежно любив,                           Як нам його не любить!

              Знав їх сердець поривання.                     Він наша гордість і слава.

2. Мовно-логічна гра (Відгадайте слова, які позначають риси характеру людини)

Д…бр…т…                                ч…йн…сть                            сп…вч…тт…

ч…сн…сть                                 щ…др…сть                  гр…б…сть

ж…рст…к…сть                         зн…в…г…

-         Які б слова, що визначають риси характеру, ви б взяли з собою в життя?

(Діти будують сонечко з промінчиками-словами).

-         А чому сонечко? Бо справжня людина, як сонечко, притягує до себе інших людей.

3.Оповідання В.Сухомлинського «Як Федько відчув у собі людину» (Додаток 2)

4. Робота в групах. Оповідання: а) «Протоптали стежку»; б) «Тихо, бабуся відпочиває»; в) «Перестелимо постіль дідусеві».

5.     Інсценування твору В.Сухомлинського «Все безкоштовно».

-         Що ж зрозумів Василько? (Любов батьків не вимірюється грішми. Вона дорожча за життя).

-         Отже, діти повинні любити батьків, шанувати їх, допомагати їм, а в старості піклуватися про них безкоштовно.

Коли зміцніють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму й тата.

Та встигни добре слово їм сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.

Народне прислів'я каже: «Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько».

6.     Робота над прислів'ями. «Ми завжди повинні нести іншим світло любові».

(Обговорення. Заучування напам'ять. Робота в парах).

V. Підсумок заняття.

 - Що ви взяли для себе з твору В.Сухомлинського? Поміркуйте, як слід жити на землі? Запишіть своє правило. (Діти записують правило на квіточці і прикріплюють на уявну галявину «Школи під голубим небом»).

     Чи важко творити добро? А що підкаже завжди людині, як вчинити добре?

(Її серце, совість).

Хочеться закінчити наш урок словами «Поспішайте творити добро!»

Додаток 1 до заняттяу читання «Сторінками доброти»

 (використовується інтерактивний метод «Навчаючи – вчусь»)

Біографія В.О.Сухомлинського

Народився В.О.Сухомлинський 28  вересня 1918 року в с. Василівка на Кіровоградщині. Ріс жвавим, допитливим хлопчиком, любив малювати. Але зошити, фарби, пензлі можна було придбати за лікарські рослини. За одну склянку насіння акації давали два зошити. Тому хлопчик ціле літо пропадав у лісі.

Навчався гарно, мав чудову пам′ять.  У школу приходив раніше і перед уроками допомагав товаришам виконувати завдання з математики.

Батько його, Олександр Омелянович, орав, працював столяром і теслярем, майстрував колеса і музичні інструменти. Пізніше був сільським активістом, керував трудовим навчанням у семирічній школі.

Мати,  Оксана Юдівна,  працювала у колгоспі, займалася домашнім господарством, а зимовими вечорами сиділа за своїм шитвом і розказувала дітям казки. У сім′ї, крім Василя, було ще троє дітей – Іван, Сергій і Меланія. У вихованні батьки дотримувались традицій народної педагогіки. Тому, мабуть, усі їхні діти обрали професію вчителя.

Змалку у дітей виховували любов до книги. У діда була власна бібліотека. Помираючи, він свої книги віддав Василеві. Батько змайстрував хлопчикові скриньку, де він зберігав найулюбленішу літературу: твори Шевченка, Франка, Гоголя, Лесі Українки. Дід мав особливий вплив на свого онука. Василь Олександрович згадував: «При зустрічі дід любив мені читати. При цьому очі його світились добротою.»

Навчався Василь спочатку у Васильківській семирічній школі. Далі в м. Кременчук. Спочатку у медичному технікумі. Але зрозумів, що то не його покликання. Тому невдовзі вступив на підготовче відділення педінституту. Працював вчителем.

Під час Великої Вітчизняної війни став на захист Вітчизни. Був двічі тяжко поранений, довго лікувався. Після перемоги знову повернувся до школи.

У 1948 році В.О. Сухомлинського, на його прохання, призначають директором  Павлиської школи. Цією школою він керував до кінця свого життя – віддав їй 23 роки. У Павлиші створив найкращі наукові книги і твори для дітей. Великою цінністю є його збірки: «Чиста криниця» і «Казки школи під голубим небом».

Всього пропрацював у школі 35 років: був учителем, директором школи. Написав майже 1500 творів для дітей. Був великим педагогом і письменником. 1998 рік був проголошений ЮНЕСКО (Світовою організацією з питань науки, культури та освіти) роком В.Сухомлинського.

32 роки Василь Олександрович вів педагогічний щоденник, у якому записував свої спостереження за поведінкою школярів. А потім ці роздуми ставали книгами. Великий педагог писав: «Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний».

Твори В.Сухомлинського є тим яскравим промінчиком світла, який запалює в дитячих душах вогонь доброти й любові до Батьківщини, поваги до старших та вміння бачити прекрасне навіть у маленькій конвалії чи метелику з росинкою на крилі.

Казки, притчі, оповідання великого педагога – найкраще духовне надбання сучасної дитячої літератури. Немає жодної читанки без його творів. Це: «Не читайте оповідання про Яринку», «Як же все це було без мене?», «Як Сергійко навчився жаліти», «Метелик із росою на крилі».

 В.Сухомлинський часто хворів. Знаходячись у лікарні, він думками линув до рідної школи. І в останні хвилини життя, коли діти з квітами прийшли до свого вчителя, він підвівся на руки, поглянув у вікно і промовив: «Діти ідуть до школи, а я іду з життя».

 Помер Василь Олександрович 2 вересня 1970 року, похований на кладовищі всього за 300 метрів від школи, якій віддав усе своє життя. Але твори видатного педагога будуть виховувати багато поколінь, навчаючи їх доброти, любові, поваги до рідних, свого краю.

В.О.Сухомлинський славнозвісний педагог сучасності. Заслужений вчитель України, автор понад 50 наукових книг. Його праці перекладені 56 мовами світу, серед них 55 разів перевидавалася одна з найпопулярніших – «Серце віддаю дітям». Її читають китайці та японці, греки та французи своєю рідною мовою.

         Педагогічна діяльність Василя Олександровича була високо оцінена, його нагороджено орденами й медалями, присвоєно високі звання – заслужений вчитель України та Герой Соціалістичної Праці. В.Сухомлинський наголошував: «Що було найголовнішим у моєму житті? Без роздумів відповідаю: «Любов до дітей».

Додаток 2

Твори В. Сухомлинського та запитання до них (Робота в групах)

1 група

В. Сухомлинський «Протоптали стежку»

Завдання: 1. Визначте головну думку твору.

                2. Складіть власне оповідання про допомогу стареньким людям.

2 група

В.Сухомлинський «Перестелемо постіль дідусеві»

Завдання: 1. Поділіться своїми враженнями від прочитаного.

2. Уявіть себе дорослими і поміркуйте, що зробили б ви, аби покращити життя самотнім стареньким людям.

3 група

В.Сухомлинський «Тихо, бабуся відпочиває»

Завдання: 1. Чому з бабусиних очей впало дві сльозинки

                2. Як ви піклуєтесь про своїх бабусь? Наведіть приклади.

Додаток 3

Рахунок сина Василька мамі:

3 рази приніс молоко – 30 коп.;

5 разів прибрав кухню – 50 коп.;

4 рази повитирав посуд – 40 коп.;

7 разів почистив взуття – 70 коп.;

9 разів побавив сестричку – 90 коп.;

5 разів допоміг бабусі – 50 коп.;

7 разів усіх порадував п'ятірками – 70 коп.;

3 рази допоміг татові ремонтувати мій велосипед – 30 коп.;

разом із татком розв′язав аж 5 цікавих задач додатково – 50 коп.

Усього разом – 4 грн. 60 коп.

Рахунок мами синові Василькові:

9 років для нього варила їсти – 00 коп.;

9 років прала йому майки,  шкарпетки,

   сорочки, штанці - 00 коп.;

47 штанів, сорочок, курточок зашила й залатала – 00 коп.;

105 ночей просиділа коло нього, коли був хворий – 00 коп.;

зв'язала 5 шарфиків і 10 пар шкарпеток – 00 коп.;

пришила 200 гудзиків – 00 коп.;

розказала 1000 казок – 00 коп.;

поцілувала 50000 разів – 00 коп.

Усе разом – 0 грн. 00 коп

**************************************************************************************************************************************

Любуцька Т.М., Леус А.В., вчителі початкових класів Дібов’язівського НВК

Тема: Життя, віддане дітям.

Що було найголовніше в моєму житті? Без вагань відповідаю: любов до дітей.

Василь Сухомлинський

Мета: ознайомити учнів з життям та творчим шля­хом В. О. Сухомлинського, виховувати інтерес до його творчості, розвивати мову, збагачувати словниковий запас учнів.

Обладнання: портрет В. О. Сухомлинського.

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

Учитель. «Людина, — любив повторювати Сухомлинський, — народжується на світ не для того, щоб зникнути безслідно пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний».

Ці прекрасні слова стосуються і самого Василя Олександровича. Адже все створене ним увійшло в історію духовної культури нашого народу.

Неоціненну спадщину залишив нам Василь Олександрович. Ось перед нами лише дві книги, створені ним. А які ще його твори вам довелося прочитати, пригадаймо.

У книжках великого педагога ми знаходимо відповіді на найбільш хвилюючі питання, які перед нами ставить сьогодні життя.

Свічка доброти, щирості й любові освітлює образ В. 0. Сухомлинського — талановитого вчителя, і письменника.

Дорогі мої учні, перед вами портрет видатно: людини і педагога, який серце своє віддав дітям Йому і присвячуємо ми сьогодні виховний захід Хай же пам'ять про нього зробить наше свято іщ величнішим.

«Степом, степом» (музика лине тихо).

1-й учень. Гармати ревіли осатаніло, люто Від грізного гулу «бога війни» розкололося небо, рушились скали і тисячі уламків потрощеного каміння засипали окопи і траншеї.

2-й учень

От саме тоді

Ви закрили підручники боляче.

Бо чули той голос дитячий, той крик,

Що питається захисту.

Ви в руки гвинтівку взяли, учителю-воїне.

Бо бачили ви крізь негоду,

Розриту гарматами,

Як діти дивились на вас,

Дивились тривожно і зболено.

3-й учень

На тихім вечірнім Дунаї, на Волзі І там за Карпатами. А що вже судилося — випало? Атаки. Бої... Переправи...

4-й учень

Ще й рани упали на груди вам. І тільки пізніше напишуть Матері коротко: «Ваш син загинув Смертю хоробрих у боях під Ржевом». «Вбитий» під Ржевом політрук, Сухомлинський здолав смерть, щоб жити.

1-й учень. Ішов буремний, у битвах громадянської війни 1918 рік. Село Василівна на Єлисаветградщині 28 вересня в сім'ї селянина-бідняк Олександра Омеляновича народився син. Назвал* його Василем.

2-й учень

Ніколи доля не ходила До нього з теплим рукавом. У хаті, бідній колоском, Його селянка народила.

3-й учень. Односельці так полюбили хлопчика, що всі стали називати його, як польову квітку — Васильок. Він дружно жив зі своїми однолітками. Випасав на вигонах і толоках корів, за батьками, що жали в полі хліб, збирав колоски, допомагав по господарству. А вечорами сім'я збиралася біля родинного вогнища. Дуже любив такі години Василько.

4-й учень. Ось як пише про це М. Литвинен-ко: «Якщо це взимку — заб'ється на теплу піч, встромить ніжки в гаряче гарбузове насіння і очей не зводить з материних рук, які тчуть полотно або крутять химерне веретено. А потім, коли в хаті досхочу нагомоняться, мати почне співати «Ой у полі вітер віє» або «Сестро моя, сестро». А то бабуся казок цілу низку веде, а то, дивись, бать­ко заторохтить біля печі своїм теслярським причандаллям, та й почне вирізати з дерева іграшки, пташок і звірів, Василько ж завмирає, мов зачарований.

1-й учень. Із спогадів брата Сергія Олександровича. «Яким пам'ятаю брата в шкільні роки? Він завжди був зосередженим, заглибленим у свою роботу, захоплювався всім, що траплялося на його шляху. Він добре малював. Для того, щоб купити фарби, папір, ми ходили заготовляти лікарські рослини, насіння акації. Адже зошити можна було одержати лише за них: склянка насіння акації — два зошити.

2-й учень. Якось звечора, я тоді був учнем другого класу, ми домовилися йти по гледичію (це такий вид акації). Був грудень. Почало сніжити, мама всіляко відмовляла нас від походу в ліс. Та Василько був такої вдачі: вирішив — не відступить. У той день ми назбирали 33 склянки насіння. Це був скарб, бо це був папір.

3-й учень. По книги Василь ходив у Павлиш. Там була книгарня. А за фарбами споряджався в Кременчук. Це до тридцяти кілометрів. У дядька переночує, а наступного дня вертається додому».

4-й учень. На власні, зароблені гроші купив «Кобзар». Васильку доручили вчити неписьменних. Приходив у хату-читальню із стареньким букварем, і брались люди, серед яких було багато сивочолих, гуртом до науки. А під кінець уроку хтось і попросить почитати Шевченка. З гордістю приносив Шевченків «Кобзар» і до дитячого садка, коли з часом улітку призначали його тимча­сово вихователем. Швидко подружився Васильок із своїми малятами, розповідав їм казки, читав «Кобзар» та інші свої улюблені книги.

1-й учень. А ще любив ходити з малюками до лісу та в поле. «Веде свою ватагу в поле Василько-вихователь, у кожного в руках польові квіти. Підійдуть діти до сільського кладовища і до могил, викладуть по квітці. А потім гуртом зайдуть до самотньої бабусі в двір і ну його чепурити: бур'яни повидирають, підметуть скрізь, води їй в діжечку наносять...»

2-й учень. Чи не тоді, коли Васильок ріс разом із своїми малятами серед безмежних полів і таємничих лісів, коли він прислухався до голосу рідної землі, у нього зароджувалася глибока синівська любов до неї, а потім цю любов він передавав дітям.

Учитель. Слухаємо твір-мініатюру В. О. Су-хомлинського «Жайворонок над пшеничним полем».

Читець. «Це було теплого червневого дня, сонце сяяло в блакитному небі. Я пішов у поле. Переді мною розіслався широкий лан пшениці. Мені треба знайти стозерний колосок. Є зрідка такі колоски, виростають вони на високих, гнучких стеблинах. Важко знайти стозерний колосок, може, цілий день треба ходити в полі.

Іду я та й іду, раптом з-під ніг у мене злетів жайворонок. Злетів високо в небо й заспівав тривожно, дуже тривожно. Бачу — гніздо, а в ньому пташенята маленькі. Дивлюся на жайворонка і так жалко мені його стало. А він відлітає від гнізда все далі і так голосно співає-виспівує. Почулися мені в його пісні ось такі слова:

«Відійди, людино, від мого гнізда. Відійди від маленьких пташенят. Ідімо он туди, на той горб, звідки видно таку красу, що ти стоятимеш захоплений. І забудеш про моїх пташенят».

Заслухався я жайворонкової пісні, пішов туди, куди показав мені співучий птах. Вийшов на горб, а жайворонок співає наді мною, співає безмежне пшеничне поле, співає весь світ».

Учитель. Я певна, кожен присутній хоч на мить уявив себе серед пшеничного поля і відчув тепло рідної землі.

1-й учень. Навчався Василь Олександрович у Васильківській семирічній школі, а 1934 року вступив на курс у Кременчуцькому педінституті на факультеті мови та літератури. Сімнадцятирічним юнаком Василь Олександрович починає педагогічну діяльність.

2-й учень. 1935 рік. На перший свій урок 17-річний учитель Василь Олександрович ішов з хвилюванням. Оксана Овдіївна, мама

В. О. Сухомлинського, вивела за оселю і благосло­вила його: «На важкий шлях ступаєш, Васильку. Щастя ж тобі на ньому. Учитель — то людська надія і правда...»

3-й учень. Протягом трьох років викладає українську мову і літературу у Васильківській і Зибківській семирічках.

4-й учень. Навчання продовжив з 1936 року в Полтавському педагогічному інституті, де одержав кваліфікацію вчителя української мови і літератури.

Лине пісня «Священная война».

1-й учень. 1941 року — Василь Олександро­вич призваний до лав Червоної армії. Спочатку вчився на воєнно-політичних курсах у Москві, де одержав військове звання молодшого політрука, а з серпня 1941 року він політрук у діючій армії на Західному й Калінінському фронтах.

2-й учень. 9 лютого 1942 року був тяжко по­ранений і більше чотирьох місяців лікувався в евакогоспіталях.

3-й учень. Війна пройшла крізь життя і долю Сухомлинського: учасник важких боїв початку війни, тяжко поранений, людина, що втратила і розгубила своїх рідних, Василь Олександрович писав про неї болем своїх незгойних ран, а пізніше вважав роки війни джерелом виховання патріотизму.

4-й учень. Лікування тривало, його ліва рука втратила рухомість і чутливість. Це було настільки серйозно, що навіть хотіли ампутувати, та Василь Олександрович розробив її так, що міг навіть піднімати неважкі предмети. Той, хто не знав про недугу, і не підозрював, що ліва рука коротша на 8 см від правої.

1-й учень. З червня 1942 по березень 1944 року Василь Олександрович Сухомлинський працює директором середньої школи й учителем російської мови і літератури в селі Ува в Удмуртії. Навесні 1944 року разом з дружиною Ганною Іванівною повертається в Україну, в щойно звільнений від фашистських окупантів Онуфріївський район Кіровоградської області. Тут протягом чотирьох років пропрацював на посаді заврайвно й за сумісництвом викладав у середній школі.

2-й учень. У 1948 році на його прохання призначили директором Павлиської середньої школи. Керував він цією школою до кінця днів свого життя, і 22 роки в Павлиші стали плодовитим періодом науково-практичної й літературно-публіцистичної діяльності педагога.

3-й учень. 1955 року сільський учитель В. О. Сухомлинський успішно захищає в Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально-виховної роботи». А потім одна за другою почали виходити з друку його книги: «Виховання колективізму школярів», «Виховання радянського патріотизму у школі». «Серце віддаю дітям» — удостоєна і премії Педтовариства, і Дер­жавної премії Української PCP.

4-й учень. Є у В. О. Сухомлинського книги казок, віршів, оповідань, притч, легенд, які однаково хвилюють як дітей, так і дорослих. «Казка, — говорить Василь Олександрович, — вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови».

Мудра казко, казко-чарівнице,

Ти навчаєш ласки, вчиш ростить пшеницю,

Поведи мене з собою

В світ прекрасний і чудовий.

Учитель. Пропонуємо переглянути інсценізацію казки «Лисячий хвіст» Василя Сухомлинського.

Учні інсценізують казку.

Учитель. Сільський учитель, директор Павлиської школи — і вчений, академік. Василь Олександрович вчить нас виховувати в собі Людину. Вслухайтесь у твір-мініатюру «Калюжа».

Художнє читання учня.

Читець. «Марійка і Ніна, маленькі першокласниці, йшли до школи. Сходило сонце, на зеленій траві блищали крапельки роси, у лузі співав соловейко.

Біля ставка, під гіллястою вербою, стояла калюжа. Позавчора йшов дощ, і вода ще не висохла.

Дівчата обережно обійшли калюжу. Марійка зупинилась, довго дивилась у воду. Ніна теж стала, чекаючи на Марійку.

Ніна сказала:

—      Яка брудна калюжа... Два дні стоїть вода, а вже жабенята плавають...

Марійка сказала:

—      Дивись, який там безмежний світ, у цій калюжі. Блакитне небо, і сонце сяє, і хмаринка біла пливе... А ген-ген сади цвітуть і хати біленькі над ставом...»

Учитель. І згадується мудрий афоризм: «Двоє дивляться вниз. Один бачить зорі, другий — калюжу. Що кому...»

Коли ж людина починає вдивлятися в себе? Як учить В. О. Сухомлинський? З того часу, як людина стала Людиною, з тієї миті, як вона задивилася на красу вечірньої зорі, вона почала вдивлятись у саму себе. Краса — це глибоко людське.

Інсценізація твору «Щоб ти став кращий».

Учитель. Чи замислювались ви, коли людина стає Людиною?

1-й учень. Ось як про це пише В. О. Сухомлинський у листі до сина:

«Людина стала Людиною тому, що побачила глибину блакитного неба, мигтіння зірок, рожевий розлив вечірньої заграви, багряний захід сонця перед вітряним днем, мерехтіння марева над небокраєм, безкраю далечінь степів, сині тіні в березневих снігових заметах, журавлиний ключ у голубому небі, відбиття сонячних променів у міріадах крапель ранкової роси, сірі нитки дощу в похмурий осінній день, фіолетову хмаринку на кущі бузку, ніжну стеблинку і голубий дзвіночок проліска — побачила і, вражена, пішла по землі, створюючи нову красу. Зупинись і ти перед красою — і в твоєму серці розквітне благородство».

Виразне читання поезії «Відлітають журавлі».

Читець. Був ясний осінній день. Тихо надворі, і навіть пливуть павутинки. А в блакитному небі — ключ журавлів. Пролетіли журавлі над селом, потім повернулись, покружляли й знову полетіли. Але за селом, недалеко від лісу, сіли журавлі на землю. Довго сиділи, немов радились про щось.

Чому це журавлі кружляли над селом, а потім сіли біля лісу? Бо вони вирушають у далеку дорогу. Летять у теплий край. Та хоч і теплий, але чужий. Бо батьківщина там, де народився, зріс і почав літати. Тож їм і тяжко розлучатися зі своєю Вітчизною. Так і для нас — Батьківщина там, де ми народилися, де виросли. Найдорожче для людини — Батьківщина.

Учитель. Ви відчули, як у Василя Олександровича Сухомлинського зливаються поняття природа і рідний край. Чому це так? Заспівайте і вдумайтеся у дивовижну пісню Віри Лебедєвої та Дениса Сочинського «Чом, чом, земле моя...».

Виконують пісню.

Читець. « Вітчизна відкривається перед нами, — говорить В. О. Сухомлинський, — і в квітучих садах, і в зелених луках, і у вербі, що схилилась над ставом, і в зграї перелітних птахів у голубому небі...»

Учитель. «Матері боляче, якщо її син став поганою людиною — ледачою, бездушною, слабовольною, лицемірною, нечесною.

Батьківщині, як рідній матері, боляче, якщо ти не станеш справжньою людиною...»

Казка про Гуску.

Читець. «У літню спеку вивела Гуска своїх маленьких жовтеньких гусенят на прогулянку. Вона вперше показувала діткам великий світ. Цей світ був яскравий, зелений, радісний: перед гусенятами розіслалася величезна лука. Гуска почала щипати ніжні стеблинки молодої трави. Стеблинки були солодкі, сонечко тепле й ласкаве, трава м'яка, світ затишний, добрий, що співав безліччю голосів бджіл, жучків, джмелів, метеликів. Гусенята були щасливі. Вони забули про матір і розійшлися по величезній зеленій луці. Коли життя щасливе, коли на душі мир і спокій, матір часто забувають. Тривожним голосом Гуска почала скликати дітей, але не всі вони слухалися. Раптом насунулися; темні хмари, і на землю впали великі краплі дощу. Гусенята подумали: світ не такий уже затишний і добрий, і кожне з них згадало про матір, кожному з них стала потрібна, ой, як потрібна, мати. Вони підняли маленькі голівки і побігли до неї.

А тим часом з неба посипалися великі градини. Гусенята ледве встигли прибігти до матері, вона підняла крила й сховала своїх дітей. Тому що крила існують насамперед для того, щоб прикрити дітей — про це відомо кожній матері, а потім уже для того, щоб літати. Під крилами було тепло і безпечно; гусенята чули гуркотіння грому, завивання вітру, лопотіння граду, їм навіть стало весело: за материнськими крилами відбувалося щось страшне, а вони в теплі і затишку. І в голову не приходило, що крило має дві сторони — всередині було тепло й затишно, а зовні холодно і небезпечно.

Потім все стихло. Гусенятам хотілося на зелену луку, але мати не піднімала крила. Маленькі діти Гуски вимогливо запищали: випускай нас, мамо. Так, вони не просили, а вимагали, бо коли дитина відчуває міцну, сильну материнську руку, вона не просить, а вимагає. Мати тихо підняла крила. Гусенята вибігли на траву. Вони побачили, що в матері поранені крила, вирвано багато пір'їн. Гуска важко дихала. Вона намагалася розправити крила і не могла цього зробити. Гусенята все це бачили, але світ знову став таким радісним і добрим, сонечко сяяло так яскраво і лагідно, бджоли, жуки, джмелі співали так гарно, що гусенятам і на думку не спало спитати: мамо, що з тобою? І тільки одне, найменше й слабовите гусенятко підійшло до матері й спитало: чому в тебе поранені крила? Вона тихо відповіла, ніби соромлячись свого болю: усе гаразд, синку. Жовтенькі гусенятка розбіглися по траві, і мати була щаслива.

Учитель. Безмежна материнська ласка, ніжність, любов.

Виконують пісню про рушник.

Учитель. Ви живете серед людей. Не забувайте, що кожен ваш вчинок, кожне бажання позначається на людях, які вас оточують. Знайте, що є межа між тим, що вам хочеться, і тим, що вам дозволено.

Послухаємо твір В. Сухомлинського «Про жайворонка, що у вікно вилетів».

Читець. «У матері було сім синів, найстаршому десять років, а найменшому — три.

Спекла мати з білого тіста кожному сину по сім пшеничних жайворонків і собі один.

Виставляє мати з печі жайворонків на стіл, а сини сидять рядком, очей не зводять із запашних пташок, матері в очі дивляться, чекають, коли вона усміхнеться ледь помітно і кивне головою: можна. О, як добре вони знають цю усмішку, і цей кивок головою.

Рум'яні жайворонки, пишні, сидять на столі, у відчинене вікно поглядають, ніби полетіти збираються.

—      Ідіть, діти, у двір, погуляйте трохи, нехай жайворонки прохолонуть, багато жару сьогодні в печі, — сказала мати.

Пішли шість синів у двір, а найменший — Мізинчиком його називала мати — залишився: жайворонки пахли так смачно, що не міг Мізинчик з лави встати.

Сидить Мізинчик біля столу, і ось його рука сама простягається до жайворонка. Взяла гарячого жайворонка і піднесла до рота, відкрився рот, запрацювали зуби — і немає жайворонка. Злякався Мізинчик, побіг у двір і став гуляти разом з братами.

Покликала мати синів, прийшли сім братів, сіли за стіл, поділила мати жайворонків. Дісталося кожному по сім пташок, а матері жодної не залишилося.

• А де ж Ваш жайворонок? — запитав старший брат, материн Перший Помічник.
• Мій жайворонок у вікно полетів, — відповіла мати, зітхнула, сперлася на стіл, замислилася.

З очей Мізинчика закапали сльози. Йому стало жаль мами, він ладний був віддати їй найрум'янішого жайворонка, але, на жаль, коли мама сказала, що її жайворонок у вікно полетів, він уже доїдав останнього, сьомого жайворонка, і тільки невеликий шматочок ще не проковтнув. Кілька хвилин сидів Мізинчик з шматочком жайворонка, потім все-таки проковтнув, але при цьому відчув такий біль, таке страждання, що не міг ні встати, ні слова сказати, ні очей звести. Брати знову пішли надвір, гуляли, гралися на сонці, а Мізинчик усе сидів і сидів».

Учитель. Перевіряйте, діти, свої вчинки, запитуйте самі себе: чи не робите ви зла, незручності людям?

Учень. Подвижницька педагогічна діяльність була належним чином оцінена: Василь Олександрович був нагороджений орденами та медалями.

Із 1957 року В. Сухомлинський — член-кореспондент АПН, з 1958 року — заслужений учитель України, з 1960 року — літературний кореспондент АН колишнього Союзу. 1968 року йому присвоєне високе звання Героя Соціалістичної Праці.

Учень. А 2 вересня 1970 року перестало битися серце великої людини — Василя Олександровича Сухомлинського.

Раптом його не стало. Спинилося серце, обпалене осколками, прийшли діти із своїми портфеликами, та так і не відкрили їх.

1-й учень. Прожив В. О. Сухомлинський мало — всього 52 роки. Він ніби знав, ніби уклав угоду із долею. Жив недовго, але встиг зробити все-таки чимало. І то був сповідальний пошук правди.

2-й учень. Написав 48 книжок, 500 статей, 1500 казок і оповідань для дітей.

Праці видано 53-ма мовами світу загальним тиражем понад 15 млн примірників.

Найбільш відома його книжка «Серце віддаю дітям» видана 30 мовами світу, витримала щонайменше 54 видання.

3-й учень. Велику літературну спадщину залишив В. О. Сухомлинський. А ще ж скільки не надрукованого в архівах. Його твори і педагогічний досвід вивчають студенти педагогічних інститутів і університетів.

Скромний сільський учитель, філософ, мудрець, чиє ім'я знане за межами України, він навчав дітей добра, людяності, любові до людей.

4-й учень. Філософія людської доброти ніколи не покидала В. О. Сухомлинського, як і Януша

Корчака, великого польського гуманіста, який був. прикладом для нього все життя.

Те, що Я. Корчак, незважаючи на дозвіл гестапівців бути вільним, не покинув 200 дітей єврейського притулку, яким керував, і пішов разом з ними у піч крематорію, вразило Василя Олександровича.

1-й учень. Великий педагог В. О. Сухомлинський сповідував на диво прості закони моралі, які так важко даються багатьом — «не вбивай», «не кради», «не будь нечесним свідком», «поважай батька свого й матір свою», «не твори собі кумирів». Ці старозавітні заповіді, на яких віками стояло людство, Сухомлинський доносив до учнів з допомогою казок, притч, художніх мініатюр, і це в роки, коли християнська мораль і гуманізм були фактично поза законом, у часи розквіту комуністичної ідеології.

2-й учень

Він водив їх колись.

Запашними стежками водив.

У робітню чудес.

У державу заблуканих див.

Там жили цвіркуни й солов'ї,

Козачки й дерева.

Час спливає, мина,

Та жива та країна, жива!

3-й учень

І жива та трава, по якій він щоранку ходив,

І живі ті слова, що він світові й нам наділив.

Без горіння душі,

Як запалиш учнівські серця?

Все живуще на світі

Безконечно жадає тепла.

Хай сурмою в наших серцях виграє,

Квітує рожевим суцвіттям

Живе, невмирущеє серце твоє,

До крапельки віддане дітям.

А сьогодні зібрались ми в школі

З Днем народження його привітать

І букети свої вересневі

В подарунок йому щоб віддать.

Діти кладуть до портрета В. О. Сухомлинського квіти.

*******************************************************************************************************************************************

Беседа Ж.М., Мозгова О.В., вчителі української мови та літератури Дубов’язівського НВК

Літературний вечір на тему:

«Василь Сухомлинський – красиве і горде ім'я»

Мета: вшанувати  пам'ять великого педагога і письменника В.О. Сухомлинського; виховувати любов і поважне ставлення до творчості письменника; формувати загальнолюдські цінності.

Обладнання:   святково прибраний зал, портрет В.О. Сухомлинського, виставка його творів, живі квіти біля портрета письменника- педагога, мультимедійний проектор.

( На екрані демонструються слайди «Життєвий і творчий шлях В.О. Сухомлинського»)

                                      Діти повинні жити у світі краси,

гри, казки,музики, малюнка,

 фантазії, творчості.

В. Сухомлинський

1 учень

Я – вчитель.

Я - любов і відданість,

Віра і терпіння.

Я – радість і спів радість,

Страждання і співчуття.

2 учень

Я – істина й серце,

Совість і шляхетність,

Я той, що йде, що дарує,

Жебрак і багатий.

Я вчитель і учень,

Вихователь і вихованець

3 учень

Я – той, що прокладає шлях,

І художник життя.

Я притулок дитинства

Й колискова людства.

Я посмішка майбутнього

Й смолоскип сущого.

4 учень

 Я вчитель від Бога

Й співпрацівник у Бога

Ш. Амонашвілі

1 ведучий

Ця чудова поезія Ш. Амонашвілі ніби спеціально написана про Василя Олександровича Сухомлинського. У кожному слові звучить образ Василя Олександровича.

2 ведучий

Бо Він Учитель з великої букви. Завжди знав як навчати дітей, як зацікавити, що треба знати педагогу, щоб діти розуміли його, ставали розумнішими та мудрішими.

1 ведучий

-Всього себе віддавав наш дорогий земляк школі.

2 ведучий

А тепер давайте поринемо у спогади…

28 вересня 1918 року в с. Василівки, Онуфріївського району, Кіровоградської області в бідній сім'ї народився маленький хлопчик.

Ніколи доля не ходила

До нього з теплим рукавом.

У хаті, біднім колоском,

Його селянка народила.

1 ведучий

Навчався В.О. Сухомлинський у Василівській школі, а коли йому

виповнилось 16 років, пішов учитися на вчителя української мови та літератури. Коли розпочалася війна, відправився на фронт, де був тяжко поранений. Після війни Василь Олександрович призначений директором сільської школи в Павлиші. Керував усією школою до останніх днів свого життя.

2 ведучий

Ось така нелегка доля була у Василя Олександровича. Він працював директором, вчителем сільської школи, а у вільний час писав казки, оповідання, вірші для дітей. Його твори люблять усі.

1 ведучий

- Ось так і жив педагог, письменник, мудра і творча людина. У нього була надзвичайна любов до дітей. Він умів говорити з ними і слухати їх. Писав твори для дітей, навчав казкою, грою, спілкуванням з природою, дотиком до дерева, до росинки, до сонячного промінчика до прекрасного….

2 ведучий

 Але якби він не написав жодного літературного твору, а тільки мудрі свої педагогічні праці, все одно залишився б відомим письменником.

1 ведучий

Якби не написав жодної наукової праці, все одно залишився б великим педагогом. А він, на наше щастя, був і великим педагогом, і великим письменником.

2 ведучий

 І хоч В. Сухомлинського в Україні видавали мало (наче боялися його мудрого й дошкульного слова) твори його стали настільною книгою для учня й учителя, розкривають перед нами красу білого світу й рідного слова, навчають людяності й мудрості.

В спадщину нам залишив

Чисті джерела науки.

Нас з тих джерел напоїв

Духом надмірно високим.

1 ведучий

Його твори глибоко поетичні, лаконічні, дотепні, з тонким підтекстом.

( На екрані проектуються назви казок В.О.Сухомлинського)

Учні-казкарі розповідають казки «Куди поспішають мурашки»,

« Казки школи під голубим небом»

Учень

Він залишив назавжди

Слід після себе у світі.

Слід той  не зможуть змести

Сиві і славні століття.

2 ведучий

 Мудрі й щирі уроки великого душею й талантом Учителя, залюбленого в дитину, в землю, у мову, в незнищену спрагу духовного відродження.

Хто він - педагог-творець?

Дітям життя присвятив

Все їм віддав без вагання

Він їх безмежно любив,

Знав їх сердець поривання.

1 ведучий

 Ми маємо дуже могутню постать в нашій літературі. Тож звернімось до його золотих розсипів, до його мудрих уроків і читаймо, думаймо, зростаймо.

Напуваймо цією чистою джерельною водою наших діток – нехай виростають вони здорові, міцні духом, красиві душею.

2 ведучий

 Твори  Василя Сухомлинського - це не штучні якісь, механічні вправи, не дидактичний матеріал для окремих класів, це Книга ніжності й мудрості великого Учителя й Поета.

Вчитель

Шановні друзі, я повірила  і ви повірте в ту чудодійну силу, якою Василь Олександрович Сухомлинський заряджав юні дитячі душі своїх учнів, живив корінчики чутливої особистості, пробуджував до мистецької творчості.

1 учень

Дружи з усіма: з деревом, пташкою і комашкою.

2 учень

Пам'ятай: без твоєї дружби – ох і тяжко їм.

3 учень

Подаруй мамі усмішку, квітку, пісню, сонечко.

4 учень

Знай: це для неї найкращий дарунок від донечки.

5 учень

Не забудь і про плаксу маленького братика. Розкажи йому казку про бубликів в’язку.

Вчитель

Ось так і згадали ми нашого видатного Учителя, в якого навчаємось всьому.

Василь Сухомлинський –

Для учнів – красиве знайоме ім'я,

А праця його благородна

Мов зіркою в небі сія.

Ті тихі розмови під кленом,

Бажані походи в поля,

   Приємним і радісним щемом

   Згадає учнівська сім'я.

   Казки для дітей пізнавальні

   Писав видатний учитель,

   А розповіді повчальні

Творив як великий мислитель.

Він серце лишав завжди дітям,

Енергію й силу – роботі.

Щось тихо нашіптував вітам

           У казці, у мріях, в турботі.

           Виховував учнів в повазі

           В пошані до слова Шевченка,

           До рідного отчого краю

           Й велику турботу про неньку.

Любив українськую мову-

Духовне багатство народу,

І йшов до дітей на розмову

І в яснії дні, і в негоду.

     Шукав життєдайні струмочки

     Коханої нашої мови,

     Щоб діти пили і не знали

     Від рідної мови утоми.

Казки Сухомлинського – вічні,

Цікаві, легкі, актуальні.

Листи і поради всебічні,

А постать його геніальна.

    Впроваджую досвід великий

    На уроках із рідної мови,

    І учні захоплені дуже,

    Не знають від цього утоми.

Його безцінна спадщина,

До якої я постійно звертаюсь,

Це джерело народної мудрості,

                                   І цим я по праву пишаюсь.

Вчитель

Отож, дорогі діти, читаймо казки В.О. Сухомлинського, вивчаймо його творчу спадщину. Він – великий педагог і великий письменник приходить до нас,щоб разом з нами відроджувати дух народу, розбудовувати незалежну Україну. (Звучить пісня «Учитель з Павлиша» на слова нашого земляка-поета О.Рябошапки, а музика вчителя музики Т.Петренко)

Він по собі залишив вічний сад,

Де яблука лежать в траві торішній,

І абрикоси сиплять сивий снігопад,

І до морозів червоніють вишні.

Осиротіло світло у вікні,

Очікує господаря щоночі,

Серед зірок, он там у глибині,

Горять його розумні й добрі очі.

Ранкова зірка знову поспіша

Скоріш зігріть і приголубить віти.

Таке життя учителя з Павлиша.

Прекрасне і просте: робота й діти.

Кінець вечора. Всі ведучі та учасники  виходять на сцену.

*******************************************************************************************************************************************

                                                                                                                                     ЗАТВЕРДЖЕНО

                                                                                                                             Директор НВК________________

                                                                                                                              А.В. Савченко

План проведення заходів до 100 річчя від дня народження 

 В.О. Сухомлинського

Мета: Впроваджувати в практику роботи школи спадщину

В.О. Сухомлинського.  Активізувати методичну роботу школи

День	Назва заходу	Клас	Відповідальний
ПОНЕДІЛОК 12.03.18	Лінійка-реквієм. Презентація. «В.О. Сухомлинський до 100-річчя від дня народження»	1-11	Линник Л.О. педагог-організатор
	Методичний топ-лист «Розвиток особистості на основі впровадження в навчально-виховний процес  ідей В.О. Сухомлинського -основоположника особистісно- зорієнтованого навчання “	-	Повидиш Т.П. заступник директора з НВР
ВІВТОРОК 13.03.18	«Сторінками доброти» пізнавальна конференція за творами В. Сухомлинського	5-7	Король Н.В. бібліотекар
	Життя віддане дітям. Виховний захід	3-4	Лубуцька Т.М.,      Леус А.В.
СЕРЕДА 14.03.18	Години спілкування “Школа казок В.О. Сухомлинського»	1-2	Колесник Л.М. Бандура Т.В.
	Літературний вечір на тему: «Василь Сухомлинський – красиве і горде ім'я»	9-11	Беседа Ж.М. Мозгова О.В. учителі-філологи
	Книжкова виставка «Високе світло імені, мудрості, слова».	-	Король Н.В. бібліотекар
ЧЕТВЕР 15.03.18	Перегряд добірки відоематеріалів про життя та творчість В.О. Сухомлиньского на відеохостингу YouTubehttps://www.youtube.com/results?search_query=%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C+%D1%81%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9	1-11	Класні керівники
	Презентація проекту «Сухомлинський. Письменник. Вчитель. Гуманіст»	5-11	Линник Л.О. педагог-організатор
	Трибуна вільних думок: «Паралелі в педагогіці. В.О. Сухомлинський: ідеї, сучасність»	-	Анцибор В.М. заступник директора з виховної роботи
П'ЯТНИЦЯ 16.03.18	Флешмоб «Читаємо Сухомлинського»		Сахно Т.М. соціальний педагог Педагогічний колектив
	Виставка малюнків «В.О. Сухомлинський – дітям»	1-7	Учителі початкових класів, Коритченко Л.Г. учитель малювання