Тренінгове заняття «Формування життєстійкості/стресостійкості у дітей в освітніх закладах»

У житті дітей та дорослих достатньо ситуацій, які є психотравмуючими, такими, що незалежно від їх результатів, суттєво порушують базове почуття безпеки. Останнім часом перелік цих ситуацій значно розширився. Це викликано тими соціально-політичними подіями, які переживає наша країна: анексія Криму, військові дії на сході, вимушене переміщення в інші регіони. У випадку нашої країни ситуація ускладнюється ще й тим, що ніхто не знає, як довго триватимуть ці події, що, без перебільшення, у багатьох викликає емоційні розлади, переживання втрати близьких, страхи та розчарування. Найбільш вразливою категорією при цьому є діти, жінки, для яких переселення, бойові дії, втрата рідних є психотравмуючою подією.
У світовій практиці подолання надзвичайних ситуацій, здатних спричиняти травматизацію, склались два підходи, один із яких орієнтується на концепт «резилієнс», інший на концепт «травма». Кожен із цих підходів має свої особливості. Резилієнс – це здатність відносно добре справлятися з важкими ситуаціями, сповнення особистими ресурсами.
Іншими словами, це здатність організму, особи зберігати рівновагу, певну стабільність у складній ситуації, ефективно розв’язувати не тільки завдання з адаптації до умов, що змінюються, а й завдання з розвитку. Резилієнс полягає у здатності людей протистояти дії стресорів без потрапляння в стани, пов’язані з психічними розладами.
Враховуючи теоретичні підходи до визначення резилієнс у дітей, розроблена комплексна модель психосоціальної допомоги.
Ця модель складається з трьох рівнів допомоги і описує механізм перенаправлення дитини в рамках цієї моделі.
На базовому рівні допомога надається усім дітям, які навчаються у закладі освіти, силами педагогів і адміністрації. Вона передбачає створення сприятливих для розвитку резилієнс дитини умов як у навчальному класі зокрема, так і у закладі освіти загалом, що дозволяє допомогти дітям у вирішенні їхніх емоційних проблем, налагодити безконфліктне спілкування з однолітками, сприяти розвитку в учнів просоціальної поведінки.
На наступному рівні допомога надається дітям, які мають сильніші прояви стресу, проблеми з гіперактивністю і поведінкові проблеми, силами силами практичних психологів закладів освіти у рамках психокорекційної програми з розвитку стресостійкості у дітей.
На третьому рівні допомога надається поза межами школи тим дітям, які мають високий рівень психологічних проблем, силами вузьких спеціалістів.
Зважаючи на це, у рамках проекту «Комплексна психосоціальна допомога дітям, підліткам та родинам, які постраждали внаслідок конфлікту в Україні» розроблена програма тренінгу «Підготовка вчителів до розвитку життєстійкості/стресостійкості у дітей в освітніх навчальних закладах».
Саме з метою актуалізації проблеми, знайомства з основними положеннями програми у Дубов'язівському НВК було проведене тренінгове заняття «Формування життєстійкості/стресостійкості у дітей в освітніх закладах»
Практичний психолог школи Л. Г. Коритченко наголосила, що метою програми – є підготовка педагогів до роботи з життєстійкостю/стресостійкістю у дітей. Чому саме педагогів?
Педагог, вчитель, взаємодіючи з дітьми у процесі їхнього щоденного шкільного життя має потужний ресурс впливу на психологічне благополуччя дитини, що повністю відповідає природі та сутності феномену резилієнс. Програма розрахована на 36 годин та складається з 11 модулей:
- Формування довіри та початок роботи.
- Базове ставлення педагога до дитини, яка пережила травмуючи подію.
- Резилієнс і травма.
- Підсилення впевненості дитини в собі та само ефективності.
- Оптимізм та позитивний настрій.
- Підтримка соціальних контактів і перша психологічна допомога.
- Психологія прив’язаності.
- Шляхи розвитку дитини.
- Педагогіка групи.
- Піклування педагога про себе.
- Інтеграція нових знань і навичок у роботу педагога.
У рамках зустрічі вчителі НВК та директори шкіл Дубов'язівської об'єднаної територіальної громади в загальних рисах познайомилися з програмою «Формування життєстійкості/стресостійкості у дітей в освітніх закладах».
Л. Г. Коритченко підвела підсумок тренінгового заняття, наголошуючи, що найголовніше у взаємодії з цією категорією дітей є усвідомлення того, що поведінкові порушення та розлади емоційно-вольової сфери – це наслідки пережитої травми, а не недоліки виховання. Діти потребують розуміння та підтримки з боку дорослих, створення умов безпеки та захищеності.