Новини

Новий рік – це свято чудес… Саме в цей загадковий день зникає різниця між казкою та дійсністю. Це дивний час, коли вдень дорослі та діти разом ліплять сніговика, а вночі очікують на гостей із далекого Північного полюсу – Діда Мороза та Снігурку.
27 грудня у Дубов'язівському освітньому комплексі відбувся новорічний вечір для старшокласників "Магія новорічної ночі".
Учні 8-х,9-х, та спільно 10-х і 11-х класів заздалегідь готувалися і сьогодні позмагалися між собою в таких конкурсах:
- привітання з Новим Роком від «Зірки»;
- кліп на новорічну пісню;
- сценка «Метушня перед Новим Роком»;
- танок.
Свято пройшло у дружній, веселій, новорічній атмосфері.
Дякуємо учням і класним керівникам за чудові номери та позитивний настрій!

В’ячеслав Чорновіл: “Краще раз злетіти соколом у небо”
24 грудня екс-дисиденту, політикові й Героєві України виповнилося б 80…
Мені довелося побувати на місці його загибелі двічі: через кілька днів по трагедії й півтора року по тому, коли його соратники приїхали жнивувати на Полі Чорновола – збирати врожай пшениці, вирощеної зі зерен того зловісного “КамАЗа”, що й обірвав політ його задумів та ідей.

Утім, зараз я – не про пророцтво В’ячеслава Максимовича, коли він, передбачаючи життєвий фінал, сказав у телеефірі, що хотів би піти з життя “миттєво, на льоту”. Просто він дуже любив пісню “Гей, браття опришки”. І якось, за спогадами його дружини, коли забули початок строфи із неї, то вигадали його собі самі: “Веселімось, браття, поки ще зелено, поки ще ті сонячні дні. Краще раз злетіти соколом у небо, аніж вічно жити в ярмі”. Ці слова – наче про його життя. “Безстрашним був”, – казала п. Атена.

Так от, тоді я не зміг ні взяти до рук коси, ані навіть дивитися у бік жниварів. Мені все видавалося, що зі зрізів тієї пшениці от-от присне Його кров, яку мені вдалося виявити за перших відвідин того злощасного місця. Розумів, що це неможливо, але здолати підсвідомий острах не вийшло…

Героїзмом можна назвати тільки таке діло, де мука і терпіння одиниці здобуває або окуплює добро цілого народу (Іван Франко)

Вічний опозиціонер

Слова Каменяра в епіграфі – не випадковість. Як і перефразована назва його вірша у назві розділу. Такою власне була головна особливість Чорновола. Практично усе життя йому довелося боротися: за часів СРСР – із владою, а в часи здобутої важкою ціною Незалежності, на піку популярності – ще й із колишніми соратниками й друзями, що раптом відчули себе гетьманами й отаманами.

Зрештою, і цю перспективу він свого часу сам собі напророчив. За легендою, коли хтось із радянських слідчих спересердя запитав Чорновола: “Ну добре, от уявімо, є ваша незалежна Україна. І ким ви там себе бачите?” – “Як ким? Редактором опозиційної газети!”

Переказ його біографії – без його жвавого обличчя‚ стрімкої ходи‚ напрочуд швидкої мови – не пояснить‚ чому він так високо піднявся. Він бо був водночас і запальним, і виваженим‚ м’яким і жорстким‚ грізним і добрим‚ а головне – неймовірно терплячим на тлі блискавичної реакції і гострого язика. Але власне ці взаємовиключні якості і робили його видатним діячем у справах державних та часто беззахисним – у буденному житті… Він міг до безмежності терпіти образи‚ якщо це стосувалося його особисто‚ але ніколи – якщо стосувалося України.

“В’ячеслав Чорновіл міг стати нашим Вацлавом Гавелом. Це був би вибір, який би зовсім змінив долю України”, – сказав якось багаторічний мер Одеси Едуард Гурвіц… Не судилося. Не зміг пристосуватися. Ба більше – ніколи і не намагався. Недарма ж іще у документах КГБ він проходив під прізвиськом “Невгамовний”! За що й сплатив дорогою ціною: спершу кількома ув’язненнями у таборах суворого режиму і на засланні – загалом 17-ма роками неволі, а згодом – і життям.

“Україна починається з тебе”

Ці його слова згодом часто повторювали українські політики. А для нього вони були не гаслом, а життєвим принципом. Тож коли його на Великій козацькій раді обрали Гетьманом українського козацтва, він скликав новітню Переяславську раду, де насамперед розірвав Переяславську угоду з Росією 1654 р.

А коли у грудні 1991 року В.Чорновіл на виборах першого Президента України зайняв друге місце (7,421 млн голосів, або ж 23,27%), то відреагував на програш Кравчуку так: “Програв не я. Програла Україна”.

Фраза “Що ж я скажу людям?” у нього позначала проблему, відповіді на яку ще не знайдено. Може, через це, вже будучи великим політиком, він завше залишався доступним для людей.

Та почнімо спочатку. В’ячеслав народився 24 грудні 1937 року на Шевченковій Черкащині. Від батька успадкував козацьку кров. Мати Килина походила зі славетного роду меценатів Терещенків… За кілька місяців до його народження заарештували його дядька, Петра Чорновола – із заслання той більше не повернувся. Зазнавав переслідувань і батько.

В’ячеслав до школи пішов одразу до 2-го класу й закінчив її із золотою медаллю. Уже в університеті мав проблеми через свої погляди – майже річну перерву в навчанні. Утім, протягом місяця склав усі пропущені сесії і 1960 року закінчив університет з відзнакою.

Ще студентом його вразило, що в столиці України “вовком дивляться, коли ти говориш українською”. Зневажливе ставлення до рідної мови викликало спротив, пробудило бажання відстояти честь нації. Тож у випускний вечір В’ячеслав на Володимирській гірці дає клятву, що все життя буде боротися за Україну.

Зрештою, й сама совітська система, переслідуючи будь-які прояви вільнодумства, собі на лихо підштовхувала його на спротив. Бо коли 1964-го Чорновіл склав кандмінімум і пройшов за конкурсом до аспірантури, до навчання, як і до захисту вже майже готової дисертації, його не допустили – і знову через політичні переконання.

Відтак Чорновіл – разом з І.Світличним, І.Дзюбою, Є.Сверстюком, В.Стусом, подружжям Калинців, А.Горською, Л.Танюком, та іншими – започатковує в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та стає одним з найяскравіших його організаторів та активістів.

Зокрема, 4 вересня 1965-го виступає разом з Дзюбою та Стусом на прем’єрі фільму Параджанова “Тіні забутих предків” із протестом проти арештів української інтелігенції. Цю демонстрацію вважають першою акцією відкритого протистояння тоталітарній владі. Утім, ще 8 серпня Чорновіл виголосив гостру антикомуністичну промову на відкритті пам’ятника Шевченкові в с. Шешори на Гуцульщині.

Після виступу його звільняють з роботи, викликають на допити, проводять обшуки. А коли

наступного року Чорновола викликали як свідка до суду над друзями – він поширив протест. Відтак його вкотре звільнили з газети. До слова, це була остання його робота за фахом – аж до розвалу радянської імперії. Тож надалі він опанував професії техніка, інструктора, копача, кочегара тощо.

Зеківський генерал

Далі – за відмову свідчити на закритому суді над братами Горинями – Чорновола засудили до трьох місяців примусових робіт. Проте репресії лише посилювали в ньому опір: він працює над дослідженням “Правосуддя чи рецидиви терору?”, укладає збірник “Лихо з розуму (Портрети двадцяти “злочинців”), що приніс йому світову славу і… три роки таборів суворого режиму. Відповідає 48 днями голодування протесту.

Після звільнення знову поринає в боротьбу. 1970 року Чорновіл у Львові починає випуск підпільного журналу “Український вісник”, що стає хронікою національного спротиву. Він – його організатор, редактор і видавець.

12 січня 1972 року, під час страхітної загальноукраїнської “зачистки”, В’ячеслав Максимович знову опиняється за ґратами. Вирок – 6 років таборів і три роки заслання. Відтак боротьба за статус політв’язня, підпільна публіцистика і новий, ще потужніший виток спротиву. Тож понад половину терміну провів у штрафному ізоляторі й камері.

Його товариш по неволі, Михайло Хейфец, влучно назве його “Зеківським генералом” в однойменному нарисі про український правозахисний і національно-визвольний рух у радянських концтаборах 1970-х. Раджу почитати – нині його легко знайти в інтернеті.

“Любив бути першим, любив себе стверджувати, але при цьому завжди віддано служив справі”, – згадує Євген Пронюк, голова Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих.

А сам Чорновіл у той час пише: “Я у своїй неволі вільніший за вас, і життя моє ніби цікавіше й змістовніше. І це більш ніж компенсує всякі невигоди й фізичні труднощі”. Вважав, що ознакою порядності на той час було саме перебування у в’язниці. Тому, коли б йому довелося починати все спочатку, він знову обрав би таке життя… Незмінність його позиції забезпечувала віра в те, що правда і справедливість – на його боці.

До слова, ще під час заслання, 1978 року, його приймають до міжнародного ПЕН-клубу.

У квітні 1980-го, щойно повернувшись додому, потрапляє під зачистку від неблагонадійних перед проведенням Олімпіади у Москві. Цього разу – за сфабрикованим звинуваченням. КГБ, намагаючись довести Заходу відсутність у країні політичних в’язнів, почав застосовувати огидну тактику звинувачення членів Української Гельсінської Групи у кримінальних злочинах. Тож Чорновіл і М.Горбаль виявились “ґвалтівниками”, Василь Овсієнко – “хуліганом”, Ярослав Лесів – “наркоманом”, Петро Розумний “зберігав холодну зброю” тощо.

Обвинувачений у насильстві над жінкою, Чорновіл ледь не божеволів від ницості опонентів. Відповів на беззаконня 120-денним (!) голодуванням, вийшовши з нього настільки виснаженим, що “став сумніватися, чи витримає фізично п’ять років ув’язнення”.

А що навіть система розуміла нікчемність наклепу, 1983 року достроково звільнили за протестом прокурора Якутії, але – без права виїзду в Україну. З усіх засланців його відправили найближче до Північного полярного кола, а східніше від нього – тільки В.Стуса.

Але був й інший бік незламності. Ось як це бачила його дружина, Атена Пашко: “Він був заарештований у 1972 році, а повернувся у 1985-му. Нас розлучили на 13 років… 5 років я їздила до нього “під ворота” і на короткі побачення… Йому дозволяли писати 2 листи на місяць. А що він писав ще до батьків, я одержувала тільки одного листа…

Коли він вже був на засланні в Якутії, ми написали заяву, щоб нам дозволили одружитись. Я їздила до нього у відпустку, і ми там розписалися. У мене тоді мама вмирала, і я не могла назовсім перебратися туди… Їздити до нього могла, тільки коли дозвіл був з КДБ. Він звертався, щоб дозволили побачення, і я зверталася до свого керівництва, а вони вже до КДБ. Працювала на роботі, як під тюремним наглядом – навіть вийти полікувати зуба не могла без дозволу КДБ”.

З кочегара – у лідери нації

Чорновіл повернувся до Львова у травні 1985-го, майже водночас із проголошенням Горбачовим курсу на “перестройку”. Проте зміг улаштуватися на роботу лише кочегаром.

У серпні 87-го відновлює “Український вісник”, присвятивши перший номер пам’яті Стуса, що загинув на Уралі двома роками раніше. 6 вересня став одним із засновників “Української ініціативної групи за звільнення в’язнів сумління”, очоленої Михайлом Горинем. 11 березня 1988-го з М.Горинем і З.Красівським підписав Звернення до української та світової громадськості про відновлення діяльності УГГ.

Навесні-влітку 1988 року Львів, а за ним і всю Україну сколихнули перші політичні мітинги. Чорновіл стає співорганізатором і оратором усіх акцій протесту. Зокрема, 7 липня 1988-го на 50-тисячному мітингу у Львові офіційно оприлюднив Декларації принципів Української гельсінської спілки, співголовою якої став. За один з мітингів його, викравши, садять на 15 діб, приховуючи від рідних місце утримання.

А 10 вересня 1989-го УГС вустами В’ячеслава Чорновола заявила про Незалежність як мету на Установчих зборах Народного Руху України.

Далі – тріумфальна виборча кампанія 1990 року, коли Чорновіл отримав одразу два мандати: депутата Верховної і Львівської обласної Рад. На посаді голови облради та облвиконкому започаткував перехід перебудови в антикомуністичну революцію: йшлося про формування української політичної нації. “Галичина сьогодні – остання фортеця української нації, здавати яку ми не маємо права і не будемо цього робити”, – наголошував він.

Проте після перемоги на виборах президента Кравчука, аби не працювати його представником в області, з квітня 1992 року і аж до загибелі – працює у парламенті України. У Верховній Раді на противагу комуністичній “групі 239” утворюється демократична Народна Рада, в якій Чорновіл стає лідером радикального крила…

Смерть на злеті

Він казав: “Дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося потім гірко любити – втративши”. А тепер пригадайте “Україна починається з тебе”… Зупинити його могла лише смерть.

Євген Пронюк, голова Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих, пригадує: “Місяці перед його загибеллю були напружені – і у Народному Русі, і в цілому в державі. У 1998 році Славко говорив, що настає час, коли будуть відстрілювати наших діячів. Як у воду гледів… Те, що сталося з Чорноволом, ми називаємо вбивством. У нас є висновок експерта, що водій “Камазу” міг тричі розвернутися і звільнити дорогу, але не зробив цього”.

25 березня 1999 року В’ячеслав Чорновіл загинув в автокатастрофі, обставини якої й досі залишаються таємничими.

Похорон В’ячеслава Чорновола став наймасовішим в Україні: за різними оцінками, 150 – 250 тисяч людей.

Минуло понад 18 років від дня загибелі В’ячеслава Чорновола, 17 – від убивства Георгія Гонгадзе й Ігоря Білозіра. Змінились чотири президенти, відбулись дві революції, а замовники вбивств досі не покарані…
Юрій НИКОРАК

21 грудня у Дубов'язівському освітньому комплексі до 100-ліття початку Української революції вчителями історії М. М. Савченко та А. В. Савченко була проведена презентація книги історико-документального роману Юрія Юрійовича Горліса-Горського «Холодний Яр» для учнів 9 - 11 класів.
Метою проведення заходу було:
– поглибити знання учнів про ключові події Української революції 1917-1921 років, політичних, громадських, військових діячів періоду українського державотворення;
– активізувати пізнавальний інтерес учнів до подій революції та боротьби за державність;
– привернути увагу до актуальності ідей суверенності та соборності держави; її територіальної цілісності як головних чинників розвитку України;
– формувати активну громадську позицію учнів і почуття патріотизму.
Відео за посиланням:

https://www.facebook.com/100008877918441/videos/1772026486436598/

День святого Миколая — це улюблене та очікуване багатьма дітлахами свято покровителя дітей і мандрівників.
18 грудня у Дубов'язівському освітньому комплексі під керівництвом педагога-організатора Линник Л. О. було проведено свято до Дня Святого Миколая "Через поле,через гай йде до діток Миколай" для учнів 1 - 4 класів. Свято відбувалося в актовому залі школи. Шкільна родина, батьки мали змогу побачити інсценізовану виставу, яка донесла до дітей думку, що треба вірити в чудеса святих і диво обов’язково здійсниться, бо Святий Миколай, крім того, що роздає подарунки, завжди приходить на поміч тим, хто щиро молиться до нього.
Свято було гарне та радісне. Учні співали, танцювали та декламували вірші про Святого Миколая.
Дякуємо діткам, вчителям та батькам за підготовлені чудові номери.

Щороку у грудні місяці в нашій школі проводиться традиційна виставка новорічно-різдвяних композицій «Зимова феєрія».
Новий рік - чарівне свято, якого чекать всі діти. Не злічити, скільки різних виробів підготували учні для участі в зимовій шкільній виставці.
На виставці можна побачити ялинку з гофрованого паперу, дощику; кумедних сніговиків із паперу, ниток, вати, тканини; паперових дідів Морозів; прикраси на ялинку; сніжинки; різдвяні віночки; аплікації; новорічні композиції.
Умілі руки і творча фантазія дітей та батьків не залишають байдужими нікого.

Є в Японії така традиція, як чайна церемонія. Це своєрідне дійство, яке не рідко захоплює. І її часто ставлять в один ряд із мистецтвом ікебани, театром кабукі, приготуванням суші тощо.
15 грудня класний керівник 5 класу Кошевець Н. Ю. та учні цього ж класу влаштували справжню японську чайну церемонію.
　 Цей захід проходив у рамках «Року Японії в Україні».
　 Насолоджуючись чаєм діти у невимущеній атмосфері мали нагоду доторкнутися до японської культури та душі Японії.

14 грудня у Дубовязівському освітньому комплексі для учнів 1-го класу було проведене свято «Посвята в першокласники».
Класний керівник Колесник Л. М. повідомила присутнім, що у давні часи навчальний процес розпочинався взимку – 1 грудня за старим стилем (14 – за новим). То була найзручніша пора здобувати освіту для сільських дітей. Бо, найосновніші сільськогосподарські роботи вже було завершено. А тому вважалося, що саме в день Наума добре починати вчитися: «наука на ум піде».
На свято завітав і сам Наум - дідусь одного з першокласників. У ході заходу батьки разом із дітьми переламили «лозину» — символ покарання, щоб їхні дітки отримували тільки похвалу. Учні 11-го класу вручили першокласникам чарівні ключики від Країни Знань. Подарунком для однокашників від батьків був горщик з кашею, адже "треба чимало каші з"їсти", щоб опанувати наукою.

Птахи – наші друзі! Тому їх потрібно охороняти й берегти. Про них потрібно піклуватися й допомагати у важку хвилину.
Шановні батьки!
Змайструйте зі своїми дітьми годівничку для птахів та принесіть в групу «Калинка». Піклуючись та спостерігаючи за птахами ваші дітки допоможуть їм перезимувати.
Дякуємо вам за розуміння!

Напередодні зимових свят у школі влаштовують виставки поробок на зимову та новорічну тематику. Новий рік - чарівне свято, якого чекать всі діти. Не злічити, скільки різних виробів можна підготувати з дитиною для участі в зимовій шкільній виставці. Будь - яка тематика, пов'язана з Новим роком буде доречна. Учні із задоволенням підключаться до творчого процесу.
Шановні батьки! Із підручних матеріалів ваша дитина змайструє дивовижні речі, звичайно ж, не без вашої допомоги. Не забувайте, творчий процес вимагає від вас трішки фантазії, завзятості та вільного часу. Наприклад, можна зробити раелістичну ялинку з гофрованого паперу, янголів із паперових серветок, прикрасу на ялинку, різдвяні віночки, новорічний декор із мішковини, шишок та жолудів. У такому випадку у школяра з'явиться можливість здивувати оточуючих чимось незвичайним. На нашій сторінці в групі та в мережі Інтернет безліч ідей, як можна виготовити зимові вироби своїми ркуами. Спробуйте скористатися креативними майстер - класами і тоді, у вас вийде щось надзвичайно гарне.
Бажаємо успіхів!

На сьогодні булінг перетворився на доволі поширене явище, за яким стоїть ціла низка соціальних, психологічних та педагогічних проблем.
Булінг - явище більш характерне для загальноосвітніх шкіл, де учні об'єднані формально (за віковим принципом), і менш характерна для музичних, художніх шкіл тощо, де діти об'єднані спільним інтересом. Соціальна структура булінгу виглядає так: переслідувач (переслідувачі), свідки, жертва. Жертви булінгу
Основні ознаки булінга і так званого мобінга (менш радикальних образ) це:
- Нерівність сил агресора і жертви;
- Повторюваність насильства;
- Гостра емоційна реакція жертви.
Жертвою цькування може стати абсолютно будь-яка дитина, не дивлячись на те, якою б сильною або здібною вона не була б. Однак найчастіше жертвами стають ті, хто найбільше виділяється (дивно одягнений, дивно поводиться, неохайний). Також потенційними жертвами можуть стати ті, хто швидко втрачає самоконтроль, легко піддається емоціям.
Булерами ж найчастіше стають ті, хто ростуть без заборон та авторитету батьків, але в той же час їм не вистачає уваги і поваги дорослих. У більшості таких дітей – яскраво виражені нарцисові риси характеру. Їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших людей, доводити власну перевагу.
За останні кілька місяців близько 67% дітей в Україні віком від 11 до 17 років стикалися з проблемою цькування. І 48% з них нікому про це не розповідали.
Іноді це може довести дитину до думок про самогубство, і якщо вона не хоче розмовляти з близькими людьми, то краще за все звернутися на національну гарячу лінію (телефон – 0-800-500-225).
Що робити? На це питання шукали відповідь вчителі нашої школи під час тренінгового заняття «Що таке булінг? Профілактика виникнення та подолання проявів булінгу в учнівському середовищі», яке провела практичний психолог школи Коритченко Л. Г.

7 грудня у Дубов'язівському НВК соціальним педагогом Сахно Т. М. був проведений тренінг для батьків 1 класу «Батьківське щастя: виховання без насилля» з метою розширення світогляду батьків із питань позитивного досвіду виховання в сім’ї, поглиблення знань батьків з питань виховання дітей, підвищення психолого – педагогічної компетентності батьків у питаннях дитячо – батьківських стосунків.

Щорічно в Україні з 25 листопада по 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Соціальний педагог, практичний психолог та педагогічний колектив школи розробили план дій та провели масові заходи, в яких намагалися донести інформацію до дітей та дорослих про насилля та відповідальність за нього.

Шановні відвідувачі сайту!
Запрошуємо вас відвідати та долучитися до групи у facbook "Дубов'язівський НВК "СШ І - ІІІ ст. - ДНЗ"".
Група містить цікаві відомості з життя школи, матеріали для освітян, поради для батьків. На сторінці групи ви зможете знайти цікавинки про методичну, виховну, краєзнавчу роботу школи, а також фотозвіти різних конкурсів, свят, виховних годин, уроків.
https://www.facebook.com/groups/742534785918507/

Відповідно до річного плану школи у Дубов’язівському НВК був проведений психолого – педагогічний консиліум «Адаптація учнів 5 класу до навчання в середній ланці».
Метою консиліуму було об’єднання зусиль усіх суб’єктів навчально – виховного процесу, зацікавлених в успішному навчанні й повноцінному розвитку учнів, щоб намітити цілісну програму індивідуального супроводу та надати рекомендації щодо роботи індивідуально з кожною дитиною та класом у цілому.

Щороку з 25 листопада по 10 грудня в багатьох країнах світу проходить акція "16 днів проти насилля!". Тому на цю тему в Дубов'язівському НВК проводяться просвітницькі заняття у 1-11 класах.
Метою занять є: ознайомлення дітей із формами та видами насилля, його наслідками; усвідомлення можливості різних стилів реагування, навчитися використовувати ефективні способи вираження невдоволення; виховання толерантних стосунків у всіх учасників навчально-виховного процесу.

Щороку 3-го грудня весь світ відзначає День захисту людей із особливими потребами.
Щодня на землі чиєсь життя народжується і чиєсь згасає. Кожного дня на цей світ народжуються і діти, яких ми називаємо дітьми з особливими потребами. Особливими тому, що через свою ту чи іншу неспроможність вони потребують нашої особливої турботи. Їх також, як і кожну дитину, чекає своя неповторна доля. У них також будуть свої болі та радощі, свої злети та падіння. І цим дітям так само, як і кожній дитині, хочеться побажати щасливої, світлої долі...
1 грудня у Дубов'язівському НВК відбувся районний захід до Дня захисту людей із особливими потребами. До нашої школи завітали особливі дітки з Курилівки, Шпотівки, Тернівки, Грузького та Дубов'язівки.
На заході були присутні почесні гості: заступник голови Конотопської районної державної адміністрації Т. М. Шерудило, директор районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді І. В. Кучук та методист психологічної служби В. В. Манєшкіна.
Ведучі заходу Савченко А. та Оніщенко Ю. відмітили, що особливі діти так само люблять радіти і пустувати. Вони енергійні і веселі, нетерплячі і спокійні, але всі неповторні і милі.
У ході виховного заходу дітки мали змогу переглянути виставу - казку "Готель "Рукавичка"", яку організували та зіграли учні школи. Соціальний педагог Сахно Т. М. провела майстер - клас із виготовлення оберегів у вигляді підкови для оселі, де особливі діти проявили свою фантазію, а допомогали їм у цьому наші казкові герої.
Практичний психолог Коритченко Л. Г. підготувала для батьків тренінг "Крок до самопізнання і саморозвитку". Оним із етапів якого було створення талісману на удачу у вигляді ангела, де батьки вказали свої сильні сторони та ситуації, які дозволяють почуватися їм впевнено при вирішенні певних проблем.
Пам’ятаймо: ми всі люди, всі мріємо бути щасливими, здоровими, всі проживаємо на цій землі…Кожен із нас може допомогти людям із особливими потребами бути щасливими. Треба тільки побачити в цих людях — людей, в цих дітях — дітей, адже вони такі ж, як і ми, тільки трішечки особливі.

Днями відбулося відкрите заняття з аплікації "Кетяги калини" у дошкільній групі "Калинка"
Вихователь: Кириченко Т. В.
"...Калина, калинонька-так в народі називають рослину. Калина - це красивий, високий, розлогий кущ. Особливо гарний він навесні під час цвітіння, кожна квіточка, ніби дівчина у віночку.
Восени важкі грона калини червоніють, наливаються цілющим соком. Взимку кущ калини особливо гарний, кругом біліє сніг, а червоні кетяги калини - червоніють, палахкотіють, як ліхтарики".

Вибір професії – дуже важливе рішення. Його результат впливає не тільки на майбутнє матеріальне благополуччя людини і її успішність в обраній професії, а й на самооцінку, психологічний комфорт, і особливо на те, чи буде вона відчувати себе щасливою. А тому до вибору майбутньої професії у Дубов`язівському НВК одинадцятикласники підходять відповідально. Ось і сьогодні з великим задоволенням ознайомились з профорієнтаційним довідником "Обери собі професію", який був випущений в рамках проекту «Крок у професійне майбутнє» (учасниками якого були учні 11 класу та практичний психолог школи) Конотопським міськрайонним центром зайнятості, спільно з громадською організацією «Соціальні ініціативи».

Дитина пішла в перший клас…
Відбувається зміна провідних видів діяльності: місце гри поступово займає навчання. Яким воно буде? Чи буде воно успішним для вашої дитини? Для вирішення цих і не тільки питань були запрошені вчителем 1 класу та практичним психологом школи батьки першокласників на батьківські збори "Проблеми адаптації шестирічок до школи"

"Сльози Божої Матері" (лінійка - реквієм до річниці Голодомору)
24 листопада в Дубов'язівському НВК було проведено загальношкільну лінійку вшанування пам'яті жертв Голодомору в Україні 1932 - 1933 рр. Ведучі заходу нагадали присутнім про трагічні події тих років, читали скорботні вірші. Школярі мали змогу переглянути відеопрезентацію на пісню "Свіча" О. Білозір. Усі присутні вшанували пам'ять усіх, хто не пережив ті страшні роки хвилиною мовчання. Запаливши свічки ведучі заходу закликали всіх небайдужих торкнутися пам'яті священного вогню та долучитися до Всеукраїнської "Хвилини мовчання" та акції "Запали свічку" 25 листлпада о 16.00 годині.