Новини

Як на масляному тижні з труби млинці летіли!
Ви млинці, млинці, млинці, ви бліночкі мої...
І сир, і сир, все летіло під поріг!
Ви млинці, млинці, млинці, ви бліночкі мої...

Неможливо уявити собі завершення зими без традиційного масляного тижня, за який кожен справжній українець встигає з’їсти таку кількість смачних млинців, що вистачить на весь рік. А чи знаєте ви, що Масляна – це одне з найдавніших слов’янських свят, тому що бере свій початок ще з дохристиянських часів, у період поклоніння язичницьким богам? Цього року Масляний тиждень припадає з 12 - 18 лютого.
Походження Масниці.
Коли святкують Масляну?
Чиє це свято?
Традиційна страва Масляної – млинці чи вареники?
На всі ці питання намагалися дати відповідь учні 11 класу підготувавши інформаційну лінійку для учнів 5 - 11 класів «Масляна, Масляна, яка ти красна!»
Прослухавши інформацію діти зрозуміли, що святкування масляної не обходилося без млинців, вареників та веселощів. Ведучі зазначили, що 16 лютого (п’ятниця) у школі відбудеться ярмарка – продаж різних смаколиків приготованих учнями 4 – 11 класів.

Із метою організовувати дозвілля учнів; розвивати творчу активність, комунікабельність, мову, мислення, пам'ять, увагу; розширювати світогляд дітей; виховувати почуття товариськості, доброзичливості, взаємопідтримки та взаємовиручки 9 лютого у Дубов'язівському НВК відбулася святкова конкурсно-розважальна програма «Пан і Панна школи – 2018». У цій не легкій боротьбі приймали участь найвродливіші, найпривабливіші, найсміливіші дівчата та хлопці нашої школи!
Це учні 8 - 11 класів: Бабич Євгені та Яковенко Денис (8 клас); Янчук Каріна та Воловик Денис (9 клас); Прохоренко Анастасія та Костирко
Влалислав (11 клас).
А оцінювали даний конкурс строге та справидливе журі - вчителі школи.
Учасники показали себе не лише чарівними, талановитими, щирими, розумними, але й відповідальними та стійкими до випробувань.
Дівчата та юнаки змагалися в конкурсах: «Представлення», «Мій талант», «Номер від вболівальників», «Цікаві конкурси від організатора» та «Власна думка».
Конкурсна програма пройшла досить добре. Всі конкурсанти мали гарну підготовку, були не схожими один на одного. Впродовж розважальної програми дивували всіх своїми талантами, своєю щирістю, оригінальністю, неповторністю... цей список можна продовжувати до безкінечності. Вони всі справилися з даними завданнями на відмінно. Можливо учасникам допомогла підтримка батьків, вчителів і друзів.
Найурочистіша мить свята - нагородження конкурсантів. Журі було складно визначитись, адже суперники були достойні. Проте конкурс є конкурс, отож «Паном школи» було визнано Костирка Владислава, учня 11 класу, та «Панною школи» - Прохоренко Анастасію,
ученицю 11 класу. Конкурсанти отримали солодкі призи та дипломи за участь, а переможці щей маленькі сувенірчики.

Адміністрація НВК вітає всіх учасників із перемогою, бажає здоров'я, творчої активності, нових перемог, здійснення заповітних бажань.
Хочеться відмітити тих учнів, які допомагали педагогу – організатору у проведенні конкурсної програми. Це Лебідь Олексій та Оніщенко Юлія (ведучі вечора)
Усім учням, вчителям, батькам щира подяка у підготовці та проведенні даного заходу. Тільки у колективній роботі може вийти гарний результат!!!

Із метою виховання нацiональної свiдомостi учнiв i людської гiдностi, вiдродження паросткiв духовностi, формування рис громадянина Української держави; поглиблення знань про iсторичний факт злуки українського народу, його значення; пробудження iнтересу до поглибленого вивчення iсторiї та культурних надбань українського народу; виховання глибокої поваги та любовi до Батькiвщини 22 січня у Дубов'язівському освітньому комплексі відбулася інформаційна лінійка до Дня Соборності України.

Ухвалений Верховною Радою 5 вересня Закон «Про освіту» започатковує масштабні реформи у галузі, яка досі мало змінилася з радянських часів. Власне, і чинний закон про освіту ухвалювали ще в радянські часи – навесні 1991. Відтоді він зазнав безліч змін.
Закон аналізував: Тарас Шамайда

Робота над новим законом тривала понад три роки, а голосування за нього об’єднало всі парламентські партії, крім Опоблоку й «Свободи». Рішення Ради публічно підтримав і президент Порошенко, а отже закон, швидше за все, буде підписаний і набуде чинності. Отже, які зміни відбудуться в освіті?

1. Не просто знання, а вміння
Від практики напаковування дітей великим обсягом інформації і навчання за принципом «зазубрив – відповів – забув» українська освіта, насамперед шкільна, має перейти до розвитку у дітей компетентностей. Нова українська школа має розвивати у дітей «читання з розумінням, уміння висловлювати свою думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики і приймати рішення, вирішувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими».
Власне, велика частина закладених у законі норм підпорядкована саме цій меті, для досягнення якої закладам освіти, педагогам, батькам і самим здобувачам освіти надається велика свобода дій.

2. Трирівнева 12-річна школа
Діти йтимуть до школи, як правило, у 6-річному, але в будь-якому разі не пізніше 7-річного віку і вчитимуться 12 років.
Середня освіта поділятиметься на початкову (4 роки, 1-4 класи), базову (5 років, 5-9 класи) і профільну (3 роки, 10-12 класи). Починаючи з 5 класу діти вчитимуться в гімназіях, а після закінчення 9 класу продовжуватимуть навчання у ліцеях (закладах старшої або профільної школи) або ж здобуватимуть професійну освіту.
Після закінчення кожного рівня знання учнів перевірятимуть за допомогою державної підсумкової атестації. Після 4 класу це буде моніторинг, а після 9 – повноцінне зовнішнє незалежне оцінювання.
Початкова школа може мати найрізноманітніші форми: один чи кілька класів з учнями одного чи різного віку, з одним або кількома вчителями. Закон також дозволяє роботу початкової школи «в будь-якій іншій формі, яка буде найбільш зручною та доцільною для забезпечення здобуття дітьми початкової освіти відповідно до стандарту початкової освіти».
Ліцеї матимуть академічне або професійне спрямування, або ж в одному ліцеї будуть класи різних спрямувань. В академічних ліцеях учні зможуть глибоко підготуватися до вищої освіти, у професійних – здобути середню освіту і, водночас, першу професію. Освіта в них триватиме три роки замість нинішніх двох. Додатковий рік навчання зніме проблему катастрофічної нестачі часу й перевантаження старшокласників у нинішній дворічній старшій школі.
Кожен ліцей буде окремою юридичною особою і, як правило, розміститься в окремому приміщенні. Ліцеї задумані не просто як старші класи звичайної школи, а як окремі заклади. Причому, досить великі, де в кожній паралелі є принаймні по 4-5 класів, кожен зі своєю спеціалізацією. А отже, їх буде значно менше, ніж нинішніх 11-річних шкіл. Відповідно і перехід до таких ліцеїв відбуватиметься не так непомітно як зараз – випускники 9 класів складатимуть ЗНО, і за їх підсумками вступатимуть до обраних ліцеїв на конкурсних засадах.
До інших шкіл дітей зараховуватимуть без конкурсу - за винятком ситуацій, коли заяв на навчання в школі більше, ніж місць (у такому разі пріоритет надаватиметься дітям, які живуть на території обслуговування цієї школи).
Нова система запроваджуватиметься поступово, щоб не сказати дуже повільно. Початкова школа запрацює з 1 вересня 2018 року, базова - з 1 вересня 2022 і профільна – з 1 вересня 2027. Проте закон містить опцію запровадження профільного трирічного навчання й раніше – як в окремих закладах, так і по всій країні. В міністерстві освіти й науки не виключають пришвидшення реформи і введення повноцінної 12-річки вже з 1 вересня 2022-23 років.
Такий варіант можливий, якщо суспільство в перші роки реформи усвідомить її важливість, а освітня й бюджетна системи будуть цілком готові до змін.

3. Професійна освіта
Закінчивши 9 класів, діти зможуть навчатися в професійних коледжах, здобуваючи професію як одночасно зі здобуттям повної вищої освіти, так і без нього.

4. Трирічний бакалаврат і дворічна магістратура
Для отримання диплому бакалавра студенти вчитимуться не чотири, а три роки. Натомість навчання в магістратурі стане довшим і триватиме два роки, зараз - півтора. Вступ у магістратуру здійснюватиметься за підсумками ЗНО.

5. Автономія шкіл і більша свобода вчителя
Заклад освіти може здійснювати освітню діяльність одночасно на різних рівнях освіти та за різними видами освіти, створювати для цього структурні підрозділи. Тобто, теоретично, може існувати заклад, що об’єднує дитсадок, початкову школу, гімназію, ліцей, університет, професійний коледж і музичну чи художню школу. Треба лише отримати відповідні ліцензії і пройти акредитацію.
Заклади освіти зможуть утворювати з іншими юридичними особами освітні, освітньо-наукові, наукові, освітньо-виробничі та інші об’єднання.
Всі заклади освіти – від садочків до університетів – отримають значно більше свободи. Досі (з 2014 року) автономію мали лише виші.
Тепер же школи, дитсадки та інші заклади освіти всіх форм власності будуть мати самоврядні колегіальні органи – наглядові (піклувальні) та педагогічні ради, батьківські ради тощо – які прийматимуть найважливіші рішення. До складу наглядової (піклувальної) ради, якій засновник може делегувати свої повноваження, не можуть входити працівники цього закладу освіти і ті, хто в ньому навчається.
Директор школи чи дитсадка обиратиметься на 6 років конкурсною комісією у складі представників інших шкіл, місцевої влади, викладачів педагогічних вишів та громадськості. Для участі в конкурсі треба вільно володіти державною мовою і мати вищу освіту, але засновники мають право встановлювати й додаткові кваліфікаційні вимоги до кандидатів.
Директор самостійно братиме на роботу своїх заступників та інших педагогічних працівників. Освітній заклад має право оголосити конкурс на будь-яку вакансію, але головне, що призначення відбуватимуть без погодження з місцевою владою, яке потрібне зараз.
Заклади освіти та педагоги самостійно формуватимуть навчальні програми, які за поданням педагогічної ради затверджуватиме керівник закладу. Єдина вимога – їх відповідність державним стандартам освіти, прийнятим міністерством освіти й науки.
Учитель зможе вільно працювати за власною програмою і обирати форми донесення матеріалу до дітей. Водночас, міністерство розроблятиме типові програми для тих учителів, які не хочуть чи не можуть розробити власні.
Закон скасовує процедуру атестації шкіл та право місцевих управлінь освіти на їх інспектування.
Самі інспекції ліквідують, а працівники методкабінетів займатимуться замість перевірок підтримкою й допомогою закладам освіти. Перевірятиме ж ці заклади лише Державна служба якості освіти. Плановий аудит закладу, що включатиме перевірку дотримання ліцензійних умов, відбуватиметься раз на 10 років.

6. Директором можна бути не більше 12 років
Обмеження терміну перебування однієї людини на посаді керівника пошириться з вишів на всі заклади освіти. Довічних директорів шкіл більше не буде. Людина зможе обиратися на посаду директора не більше двох шестирічних термінів поспіль, а потім зможе працювати на іншій посаді в цій же школі або претендувати на директорство в іншій.

7. Більша зарплата вчителів
Посадовий оклад учителя найнижчої категорії становитиме три мінімальних зарплати. Цього рівня досягатимуть поступово, до 2023 року. Якби її запровадили негайно, такий оклад становив би 9600 гривень, а з різними надбавками вчителі заробляли б іще більше. Проте для цього треба було б знайти мінімум 87 мільярдів бюджетних гривень, що нереально.
Коли автори закону закладали цю норму, мінімальна зарплата дорівнювала прожитковому мінімуму для працездатних осіб. Однак, з 1 січня 2017 року, вже після голосування закону в першому читанні, мінімальну зарплату встановили в розмірі двох мінімумів: 3200 гривень замість 1600, тож вартість освітнього законопроекту зросла на десятки мільярдів.
Тому до другого читання освітній комітет Верховної Ради вніс до тексту поправку, замінивши три мінімальних зарплати на чотири прожиткових мінімуми (на сьогодні 6736 гривень). Однак під час розгляду закону на пленарному засіданні з подачі Юлії Тимошенко поправку провалили.
І хоча на поступове підняття зарплати дається 5 років, все одно виконати цю норму, м’яко кажучи, складно. Тож якщо закон підпише Президент, і він набуде чинності, його зарплатні норми вочевидь все одно переглянуть під час прийняття бюжету-2018. Зарплата вчителів зросте, але наскільки – сказати складно.
Зарплата науково-педагогічного працівника найнижчої кваліфікації буде принаймні на 25% більшою, ніж зарплата вчителя найнижчої категорії. Оклад працівника кожної наступної категорії має підвищуватися принаймні на 10%.

8. Добровільна сертифікація вчителів
Всі педагогічні й науково-педагогічні працівники, як і зараз, мають обов’язково підвищувати кваліфікацію, але ця процедура зазнає докорінних змін. Ці послуги зможуть надавати різні державні, комунальні та приватні установи, а також громадські організації, які матимуть відповідну ліцензію. Вчитель сам обиратиме, де йому підвищувати кваліфікацію, це може бути й кілька різних установ, сумарний час навчання в яких має становити не менше 150 годин на 5 років.
Замість підвищення кваліфікації учитель може з власної ініціативи пройти добровільну сертифікацію на знання предмету і володіння сучасними освітніми методиками. Пройшовши таку сертифікацію, вчитель отримає на три роки сертифікат і 20% надбавку до зарплати, а також зможе навчати інших педагогів.

9. Інклюзивне навчання і перепрофілювання інтернатів
Закон заохочує навчання дітей з особливими потребами, сиріт та дітей зі складних родин у звичайних школах. За заявами батьків дітей з особливими потребами школи мають створювати спеціальні класи, де такі діти могли б навчатися. Якщо це необхідно, діти з особливими потребами можуть іти в школу пізніше й навчатися довше.
Дітям з вадами слуху створять умови для навчання мовою жестів.
До 31 грудня 2021 року всі школи-інтернати мають стати або звичайними школами, дитсадками чи іншими закладами освіти, доступними для всіх дітей, або дитячими будинками в системі мінсоцполітики. Рішення про долю кожного інтернату прийматимуть обласні та Київська міська ради.

10. Освітні округи
Різні заклади освіти в межах певної території (включно з закладами позашкільної освіти, культури, фізкультури) становитимуть єдиний освітній округ, своєрідним центром якого стане опорна школа, зручно розташована для підвозу дітей з інших населених пунктів і забезпечена кваліфікованими кадрами та сучасним обладнанням.

11. Українська мова
Освітній процес в усіх закладах освіти відбуватиметься українською мовою. Представники національних меншин мають право навчатися в окремих групах дитсадків та класах початкової школи, в яких, крім української, буде використовуватися в освітньому процесі мова відповідної меншини.
Починаючи з 5 класу, вся освіта відбуватиметься українською мовою, винятки можливі лише для представників корінних народів (перш за все кримських татар), які можуть зберігати двомовне навчання до закінчення старшої школи.
Для першокласників така система запрацює з 1 вересня 2018 року, а для тих, хто почав учитися в школах з мовою національних меншин раніше, - з 1 вересня 2020 року, причому впродовж цих трьох років у школах з навчанням мовами меншин буде поступово збільшуватися кількість предметів, що викладаються українською.
Вивчення української мови стає обов’язковим в усіх закладах освіти (включаючи виші, в багатьох із яких таке викладання припинили на підставі закону «Про вищу освіту»).
У закладах освіти, відповідно до освітньої програми, можуть викладатися одна або кілька дисциплін двома та більше мовами - державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу. Варто відзначити, що серед 24 мов ЄС є і мови деяких нацменшин України – румунська, угорська, польська, болгарська, словацька тощо.
Російська ж мова до мов ЄС не належить, тому навіть окремі предмети чи дисципліни (окрім, власне, курсу російської мови) не зможуть викладатися російською ні в базовій чи профільній школі, ні у музичних або художніх школах, ні в університетах чи професійних коледжах.
Мовна стаття закону, остаточну редакцію якої сформулювала робоча група з представників різних фракцій, міністерства освіти та експертів в день голосування за закон, вже викликали негативну реакцію Москви, Будапешта та Бухареста, однак формально ні ворогам, ні партнерам України нема до чого причепитися – норми цієї статті чітко відповідають як нашій Конституції, так і міжнародним договорам, ратифікованим Україною.
А рівень захисту прав меншин у новому законі все одно значно вищий, ніж рівень захисту українців у тій же Румунії чи Угорщині, не кажучи вже про Росію.

12. Інформаційна прозорість
Кожен заклад освіти зобов’язаний розмістити у відкритому доступі на своєму сайті (чи сайті засновника) всю важливу інформацію про свою діяльність.
До такої інформації закон, зокрема, відносить статут, ліцензії, сертифікати про інституційну акредитацію та акредитацію програм, структуру та органи управління закладу, кадровий склад, освітні програми, мови освітнього процесу, вакансії й конкурси, матеріально-технічне забезпечення, наявність гуртожитків, місць у них та розмір оплати за проживання, результати моніторингу якості, річний звіт, правила прийому, умови доступності для осіб з особливими потребами, розмір плати за навчання, перелік і вартість додаткових послуг тощо.
Обов’язково має оприлюднюватися кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством.

13. Академічна доброчесність
Закон зобов’язує учасників освітнього процесу дотримуватися академічної доброчесності.
Порушеннями академічної доброчесності вважаються плагіат, самоплагіат (коли людина видає свої старі наукові результати за нові), фабрикація чи фальсифікація даних, списування, обман, хабарництво та необ’єктивне оцінювання.
Порушнику доброчесності загрожує відмова у присудженні наукового ступеня чи звання, позбавлення вже присуджених ступенів, звань, кваліфікаційних категорій, позбавлення права обіймати певні посади. Учнів і студентів за порушення доброчесності можуть направити на перескладання іспиту, контрольної тощо, повторне проходження курсу, позбавити стипендії чи пільг або відрахувати з навчального закладу.

14. Більше джерел фінансування
Держава, як і зараз, виділятиме місцевим бюджетам субвенцію на загальну середню освіту, в тому числі й на здобуття середньої освіти в професійно-технічних закладах. Професійну складову цих закладів фінансуватимуть переважно регіональні бюджети.
Держава фінансуватиме навчання на бюджетних місцях у вишах та підготовку фахівців дефіцитних робітничих професій в системі профтехосвіти.
Місцева влада й органи самоврядування мають створити належні умови для роботи закладів освіти, у т.ч. забезпечити їх приміщеннями та організувати підвезення дітей із сусідніх сіл до опорних шкіл.
Дошкільна і позашкільна освіта фінансуватиметься переважно з місцевих бюджетів, які завдяки децентралізації за три роки зросли більш ніж удвічі. При цьому дитсадки, а також приватні школи, які обґрунтують вартість навчання, отримають додаткові гроші на кожну дитину з держбюджету.
Загалом же кожен заклад освіти матиме право отримувати гроші з бюджетів різних рівнів, а також із будь-яких джерел, не заборонених законом. Освітні заклади матимуть право отримувати добровільні пожертви, гранти, дивіденди, допомогу від батьків, приватних партнерів тощо, надавати платні послуги, продавати вироблену в майстернях чи виробничих підрозділах продукцію тощо. Кошти кожен заклад зможе вільно витрачати на свою статутну діяльність, а тимчасово вільні гроші зможе розміщувати в державних банках.

15.Щоб закон запрацював повною мірою, потрібно ухвалити ще багато документів
Закон «Про освіту» - базовий документ, який містить посилання на інші закони (з яких прийнято лише закон «Про вищу освіту») та підзаконні акти.
Щоб реформа запрацювала на повну силу, необхідно чимшвидше ухвалити закони про середню освіту, про професійну освіту, зміни до Податкового та Митного Кодексів, що зменшать податковий тягар із закладів освіти та інші акти, а також утворити чи реорганізувати органи управління, передбачені новим освітнім законодавством.
Отже, ухвалення нового закону про освіту – далеко не останній, але визначальний крок на шляху освітньої реформи, який визначає її головний зміст і спрямованість. У будь-якому разі на освіту чекають зміни, результати яких зможемо оцінити лише з роками.

Підготовка до ЗНО відбувається у кожного по-своєму, хтось навчається самостійно, хтось відвідує курси, хто займається з репетитором, а дехто вчиться на онлайн-ресурсах. ZNOCLUB вирішив підібрати 7 ресурсів для перевірки своїх знань з української мови та літератури, які будуть не зайвими у підготовці до ЗНО
https://znoclub.com/pidgotovka-do-zno/952-7-trenazheriv-z-ukrajinskoji-movi-ta-literaturi.html

Зима – це чарівна пора року, адже можна ліпити сніговика, грати у сніжки, кататися на ковзанах і чекати подарунок від Діда Мороза. Але разом із цим зима – це ще й ожеледь, застуда і просто холодна погода, яка може бути небезпечна для малюків.
15 порад із безпеки дітей взимку

Як одягати дітей, що робити, якщо трапилося переохолодження і як правильно поводитися на вулиці в справжній каток? Американська асоціація педіатрів дає 15 порад, як уберегти здоров’я дитини взимку.
- Як одягати дітей взимку?
*Кілька тонких шарів будуть тримати дітей сухими і теплими. Не забувайте теплі чоботи, рукавички або рукавиці і капелюх. Виберіть чоботи, які досить великі, щоб зручно можна було надіти дві пари шкарпеток. До того ж, зимове взуття не повинне бути впритул, це провокує швидке замерзання кінцівок.
*Коли вибираєте зимовий одяг, віддайте перевагу одягу на липучках, варіанти на шнурках небезпечні, так як дитина може ними зачепитися за гілки дерев і кущів, коли грає.
*Коли ви їдете в машині, діти повинні бути одягнені затишно. Кілька тонких шарів, щоб при необхідності один зняти. Великі пальто й дублянки незручні і дитині в них буде дуже жарко.
*Ковдри, подушки, овечі шкури й інші теплі постільні приналежності для малюків повинні правильно використовуватися, так як вони можуть сприяти синдрому раптової дитячої смерті (SIDS) і задухи. Ковдра завжди має бути заправленою під матрац і досягати тільки до грудної клітки дитини, обличчя малюка не повинно покриватися постільними речами.

- Що робити при переохолодженні (гіпотермії) і обмороженні?
*Гіпотермія розвивається, коли температура дитини падає нижче норми через вплив більш холодних температур. Це часто трапляється, коли дитина грає на відкритому повітрі в екстремально холодну погоду, не надягаючи належного одягу, або коли одяг промокає. Як правило, гіпотермія у дітей відбувається швидше у дітей, ніж у дорослих.
*Коли настає гіпотермія, дитина може тремтіти, ставати незграбною, а мова може стати невиразною.
*Якщо у дитини сталося переохолодження, викличте «швидку допомогу», а поки вона їде, заберіть дитину в приміщенні, зніміть увесь мокрий одяг і загорніть її у ковдру або теплий одяг.
*Обмороження найчастіше відбувається на кінцівках, таких як пальці, пальці ніг, вуха і ніс. Шкіра спочатку стає червоною і жовтою, потім сірою і болючою і, нарешті, білою.
*Щоб запобігти обмороження, не варто виходити з дитиною гуляти на вулицю в екстремально холодну погоду. Якщо помітили, що одяг дитини промок (наприклад, рукавички, коли він ліпив сніговика), заведіть його у приміщення. Руки не можна всувати в гарячу воду, тільки злегка теплу або надіти сухі і теплі рукавиці.

- Здоров’я взимку
*Якщо ваша дитина страждає від частої нежиті і сухості шкіри взимку, спробуйте використовувати зволожувач повітря у кімнаті для дитини вночі.
*Педіатри вважають, що купання два або три рази на тиждень достатньо для першого року дитини. Більш часті ванни можуть висушити шкіру, особливо взимку.
*Холодна погода не викликає застуди або грипу. Але віруси, які викликають застуду та грип, частіше зустрічаються взимку, коли діти вчаться у школі і знаходяться у тісному контакті один з одним. Часте миття рук і елементарні правила етикету (прикрити рот при чханні та кашлі) можуть допомогти зменшити поширення застуди та грипу.
*Діти у віці 6 місяців і старші повинні отримати вакцину проти грипу, щоб знизити ризик зараження грипом. Близько 80% усіх випадків грипу зазвичай відбувається у січні, лютому і березні.
зима, малюк

- Зимові види спорту та розваги
*Встановіть розумні обмеження на гру на вулиці, щоб запобігти гіпотермію і обмороження, і переконайтеся, що у дітей є місце, щоб погрітися. Якщо за вікном погода сувора, нехай діти періодично заходять усередину, щоб погрітися.

Змайстрували годівничку,
На дно всипали пшеничку.
Крихти хліба, трішки сала,
Щоб синичка прилітала.
Бо зима, мороз надворі,
А в мороз пташині горе.
Треба їй допомагати,
В люту зиму виживати.

Буває, що зимі потрібно всього кілька годин, щоб вступити у свої права – за ніч укриє снігом землю, будинки, дороги, поля. І всі ми радіємо, що зима прийшла. А от птахам, напевно, нерадісно. Де ж тепер їм брати їжу? Птахи прилітають ближче до людського житла в надії, що тут знайдуть хоч якусь поживу. Наші «менші брати» у зимовий час чекають на нашу допомогу.
Птахи не повинні голодувати. Прийде весна вони будуть радувати нас своїм щебетання та співом, це буде їх подяка. В акції "Частинка добра для зимуючих птахів" взяли участь діти: Руслан Білінський та Ельвіра Черніговець.
Діти зі своїми батьками дуже відповідально та творчо підійшли до роботи. Матеріалом для виготовлення годівничок слугували пластикова пляшка та дерево.
Щира подяка батькам цих діток за добру справу для природи. Закликаємо всіх небайдужих долучитися до акції.

Новий рік – одне з найдавніших і найпопулярніших календарних свят. Це, мабуть, єдина подія, яку протягом століть щорічно відзначають у всіх країнах і на всіх континентах, яку знають, люблять і яку з нетерпінням чекають люди.
Новий рік – це одне з найбільш таємничих, урочистих і «родинних» свят, яке обіцяє здійснення мрій кожному, хто вірить у дива. Це одне з найкрасивіших свят на світі, яке відгукується особливими мелодіями в серцях дорослих і дітей, щедро даруючи людям по всій землі радість і добро, сміх та веселощі.
Новорічні свята є радісною подією, особливо для дітей, коли збуваються мрії. У школі кожного року проходять ранки для молодших класів, середньої ланки та вечори для старшокласників.
28 грудня відбулося новорічне свято для учнів 5 - 7 класів. Діти, батьки, вчителі зібиралися у чарівно прикрашеній актовій залі, біля розкішної ялинки.
Учні порадували гостей свята творчими сюрпризами: привітання з Новим Роком, новорічні пісні та танці.
Святкова атмосфера панувала протягом усього заходу.
Новорічне свято запам’яталося глядачам і учасникам яскравими виступами та веселою ігровою програмою.
Завершилося свято запальною дискотекою.

Новий рік – це свято чудес… Саме в цей загадковий день зникає різниця між казкою та дійсністю. Це дивний час, коли вдень дорослі та діти разом ліплять сніговика, а вночі очікують на гостей із далекого Північного полюсу – Діда Мороза та Снігурку.
27 грудня у Дубов'язівському освітньому комплексі відбувся новорічний вечір для старшокласників "Магія новорічної ночі".
Учні 8-х,9-х, та спільно 10-х і 11-х класів заздалегідь готувалися і сьогодні позмагалися між собою в таких конкурсах:
- привітання з Новим Роком від «Зірки»;
- кліп на новорічну пісню;
- сценка «Метушня перед Новим Роком»;
- танок.
Свято пройшло у дружній, веселій, новорічній атмосфері.
Дякуємо учням і класним керівникам за чудові номери та позитивний настрій!

В’ячеслав Чорновіл: “Краще раз злетіти соколом у небо”
24 грудня екс-дисиденту, політикові й Героєві України виповнилося б 80…
Мені довелося побувати на місці його загибелі двічі: через кілька днів по трагедії й півтора року по тому, коли його соратники приїхали жнивувати на Полі Чорновола – збирати врожай пшениці, вирощеної зі зерен того зловісного “КамАЗа”, що й обірвав політ його задумів та ідей.

Утім, зараз я – не про пророцтво В’ячеслава Максимовича, коли він, передбачаючи життєвий фінал, сказав у телеефірі, що хотів би піти з життя “миттєво, на льоту”. Просто він дуже любив пісню “Гей, браття опришки”. І якось, за спогадами його дружини, коли забули початок строфи із неї, то вигадали його собі самі: “Веселімось, браття, поки ще зелено, поки ще ті сонячні дні. Краще раз злетіти соколом у небо, аніж вічно жити в ярмі”. Ці слова – наче про його життя. “Безстрашним був”, – казала п. Атена.

Так от, тоді я не зміг ні взяти до рук коси, ані навіть дивитися у бік жниварів. Мені все видавалося, що зі зрізів тієї пшениці от-от присне Його кров, яку мені вдалося виявити за перших відвідин того злощасного місця. Розумів, що це неможливо, але здолати підсвідомий острах не вийшло…

Героїзмом можна назвати тільки таке діло, де мука і терпіння одиниці здобуває або окуплює добро цілого народу (Іван Франко)

Вічний опозиціонер

Слова Каменяра в епіграфі – не випадковість. Як і перефразована назва його вірша у назві розділу. Такою власне була головна особливість Чорновола. Практично усе життя йому довелося боротися: за часів СРСР – із владою, а в часи здобутої важкою ціною Незалежності, на піку популярності – ще й із колишніми соратниками й друзями, що раптом відчули себе гетьманами й отаманами.

Зрештою, і цю перспективу він свого часу сам собі напророчив. За легендою, коли хтось із радянських слідчих спересердя запитав Чорновола: “Ну добре, от уявімо, є ваша незалежна Україна. І ким ви там себе бачите?” – “Як ким? Редактором опозиційної газети!”

Переказ його біографії – без його жвавого обличчя‚ стрімкої ходи‚ напрочуд швидкої мови – не пояснить‚ чому він так високо піднявся. Він бо був водночас і запальним, і виваженим‚ м’яким і жорстким‚ грізним і добрим‚ а головне – неймовірно терплячим на тлі блискавичної реакції і гострого язика. Але власне ці взаємовиключні якості і робили його видатним діячем у справах державних та часто беззахисним – у буденному житті… Він міг до безмежності терпіти образи‚ якщо це стосувалося його особисто‚ але ніколи – якщо стосувалося України.

“В’ячеслав Чорновіл міг стати нашим Вацлавом Гавелом. Це був би вибір, який би зовсім змінив долю України”, – сказав якось багаторічний мер Одеси Едуард Гурвіц… Не судилося. Не зміг пристосуватися. Ба більше – ніколи і не намагався. Недарма ж іще у документах КГБ він проходив під прізвиськом “Невгамовний”! За що й сплатив дорогою ціною: спершу кількома ув’язненнями у таборах суворого режиму і на засланні – загалом 17-ма роками неволі, а згодом – і життям.

“Україна починається з тебе”

Ці його слова згодом часто повторювали українські політики. А для нього вони були не гаслом, а життєвим принципом. Тож коли його на Великій козацькій раді обрали Гетьманом українського козацтва, він скликав новітню Переяславську раду, де насамперед розірвав Переяславську угоду з Росією 1654 р.

А коли у грудні 1991 року В.Чорновіл на виборах першого Президента України зайняв друге місце (7,421 млн голосів, або ж 23,27%), то відреагував на програш Кравчуку так: “Програв не я. Програла Україна”.

Фраза “Що ж я скажу людям?” у нього позначала проблему, відповіді на яку ще не знайдено. Може, через це, вже будучи великим політиком, він завше залишався доступним для людей.

Та почнімо спочатку. В’ячеслав народився 24 грудні 1937 року на Шевченковій Черкащині. Від батька успадкував козацьку кров. Мати Килина походила зі славетного роду меценатів Терещенків… За кілька місяців до його народження заарештували його дядька, Петра Чорновола – із заслання той більше не повернувся. Зазнавав переслідувань і батько.

В’ячеслав до школи пішов одразу до 2-го класу й закінчив її із золотою медаллю. Уже в університеті мав проблеми через свої погляди – майже річну перерву в навчанні. Утім, протягом місяця склав усі пропущені сесії і 1960 року закінчив університет з відзнакою.

Ще студентом його вразило, що в столиці України “вовком дивляться, коли ти говориш українською”. Зневажливе ставлення до рідної мови викликало спротив, пробудило бажання відстояти честь нації. Тож у випускний вечір В’ячеслав на Володимирській гірці дає клятву, що все життя буде боротися за Україну.

Зрештою, й сама совітська система, переслідуючи будь-які прояви вільнодумства, собі на лихо підштовхувала його на спротив. Бо коли 1964-го Чорновіл склав кандмінімум і пройшов за конкурсом до аспірантури, до навчання, як і до захисту вже майже готової дисертації, його не допустили – і знову через політичні переконання.

Відтак Чорновіл – разом з І.Світличним, І.Дзюбою, Є.Сверстюком, В.Стусом, подружжям Калинців, А.Горською, Л.Танюком, та іншими – започатковує в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та стає одним з найяскравіших його організаторів та активістів.

Зокрема, 4 вересня 1965-го виступає разом з Дзюбою та Стусом на прем’єрі фільму Параджанова “Тіні забутих предків” із протестом проти арештів української інтелігенції. Цю демонстрацію вважають першою акцією відкритого протистояння тоталітарній владі. Утім, ще 8 серпня Чорновіл виголосив гостру антикомуністичну промову на відкритті пам’ятника Шевченкові в с. Шешори на Гуцульщині.

Після виступу його звільняють з роботи, викликають на допити, проводять обшуки. А коли

наступного року Чорновола викликали як свідка до суду над друзями – він поширив протест. Відтак його вкотре звільнили з газети. До слова, це була остання його робота за фахом – аж до розвалу радянської імперії. Тож надалі він опанував професії техніка, інструктора, копача, кочегара тощо.

Зеківський генерал

Далі – за відмову свідчити на закритому суді над братами Горинями – Чорновола засудили до трьох місяців примусових робіт. Проте репресії лише посилювали в ньому опір: він працює над дослідженням “Правосуддя чи рецидиви терору?”, укладає збірник “Лихо з розуму (Портрети двадцяти “злочинців”), що приніс йому світову славу і… три роки таборів суворого режиму. Відповідає 48 днями голодування протесту.

Після звільнення знову поринає в боротьбу. 1970 року Чорновіл у Львові починає випуск підпільного журналу “Український вісник”, що стає хронікою національного спротиву. Він – його організатор, редактор і видавець.

12 січня 1972 року, під час страхітної загальноукраїнської “зачистки”, В’ячеслав Максимович знову опиняється за ґратами. Вирок – 6 років таборів і три роки заслання. Відтак боротьба за статус політв’язня, підпільна публіцистика і новий, ще потужніший виток спротиву. Тож понад половину терміну провів у штрафному ізоляторі й камері.

Його товариш по неволі, Михайло Хейфец, влучно назве його “Зеківським генералом” в однойменному нарисі про український правозахисний і національно-визвольний рух у радянських концтаборах 1970-х. Раджу почитати – нині його легко знайти в інтернеті.

“Любив бути першим, любив себе стверджувати, але при цьому завжди віддано служив справі”, – згадує Євген Пронюк, голова Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих.

А сам Чорновіл у той час пише: “Я у своїй неволі вільніший за вас, і життя моє ніби цікавіше й змістовніше. І це більш ніж компенсує всякі невигоди й фізичні труднощі”. Вважав, що ознакою порядності на той час було саме перебування у в’язниці. Тому, коли б йому довелося починати все спочатку, він знову обрав би таке життя… Незмінність його позиції забезпечувала віра в те, що правда і справедливість – на його боці.

До слова, ще під час заслання, 1978 року, його приймають до міжнародного ПЕН-клубу.

У квітні 1980-го, щойно повернувшись додому, потрапляє під зачистку від неблагонадійних перед проведенням Олімпіади у Москві. Цього разу – за сфабрикованим звинуваченням. КГБ, намагаючись довести Заходу відсутність у країні політичних в’язнів, почав застосовувати огидну тактику звинувачення членів Української Гельсінської Групи у кримінальних злочинах. Тож Чорновіл і М.Горбаль виявились “ґвалтівниками”, Василь Овсієнко – “хуліганом”, Ярослав Лесів – “наркоманом”, Петро Розумний “зберігав холодну зброю” тощо.

Обвинувачений у насильстві над жінкою, Чорновіл ледь не божеволів від ницості опонентів. Відповів на беззаконня 120-денним (!) голодуванням, вийшовши з нього настільки виснаженим, що “став сумніватися, чи витримає фізично п’ять років ув’язнення”.

А що навіть система розуміла нікчемність наклепу, 1983 року достроково звільнили за протестом прокурора Якутії, але – без права виїзду в Україну. З усіх засланців його відправили найближче до Північного полярного кола, а східніше від нього – тільки В.Стуса.

Але був й інший бік незламності. Ось як це бачила його дружина, Атена Пашко: “Він був заарештований у 1972 році, а повернувся у 1985-му. Нас розлучили на 13 років… 5 років я їздила до нього “під ворота” і на короткі побачення… Йому дозволяли писати 2 листи на місяць. А що він писав ще до батьків, я одержувала тільки одного листа…

Коли він вже був на засланні в Якутії, ми написали заяву, щоб нам дозволили одружитись. Я їздила до нього у відпустку, і ми там розписалися. У мене тоді мама вмирала, і я не могла назовсім перебратися туди… Їздити до нього могла, тільки коли дозвіл був з КДБ. Він звертався, щоб дозволили побачення, і я зверталася до свого керівництва, а вони вже до КДБ. Працювала на роботі, як під тюремним наглядом – навіть вийти полікувати зуба не могла без дозволу КДБ”.

З кочегара – у лідери нації

Чорновіл повернувся до Львова у травні 1985-го, майже водночас із проголошенням Горбачовим курсу на “перестройку”. Проте зміг улаштуватися на роботу лише кочегаром.

У серпні 87-го відновлює “Український вісник”, присвятивши перший номер пам’яті Стуса, що загинув на Уралі двома роками раніше. 6 вересня став одним із засновників “Української ініціативної групи за звільнення в’язнів сумління”, очоленої Михайлом Горинем. 11 березня 1988-го з М.Горинем і З.Красівським підписав Звернення до української та світової громадськості про відновлення діяльності УГГ.

Навесні-влітку 1988 року Львів, а за ним і всю Україну сколихнули перші політичні мітинги. Чорновіл стає співорганізатором і оратором усіх акцій протесту. Зокрема, 7 липня 1988-го на 50-тисячному мітингу у Львові офіційно оприлюднив Декларації принципів Української гельсінської спілки, співголовою якої став. За один з мітингів його, викравши, садять на 15 діб, приховуючи від рідних місце утримання.

А 10 вересня 1989-го УГС вустами В’ячеслава Чорновола заявила про Незалежність як мету на Установчих зборах Народного Руху України.

Далі – тріумфальна виборча кампанія 1990 року, коли Чорновіл отримав одразу два мандати: депутата Верховної і Львівської обласної Рад. На посаді голови облради та облвиконкому започаткував перехід перебудови в антикомуністичну революцію: йшлося про формування української політичної нації. “Галичина сьогодні – остання фортеця української нації, здавати яку ми не маємо права і не будемо цього робити”, – наголошував він.

Проте після перемоги на виборах президента Кравчука, аби не працювати його представником в області, з квітня 1992 року і аж до загибелі – працює у парламенті України. У Верховній Раді на противагу комуністичній “групі 239” утворюється демократична Народна Рада, в якій Чорновіл стає лідером радикального крила…

Смерть на злеті

Він казав: “Дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося потім гірко любити – втративши”. А тепер пригадайте “Україна починається з тебе”… Зупинити його могла лише смерть.

Євген Пронюк, голова Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих, пригадує: “Місяці перед його загибеллю були напружені – і у Народному Русі, і в цілому в державі. У 1998 році Славко говорив, що настає час, коли будуть відстрілювати наших діячів. Як у воду гледів… Те, що сталося з Чорноволом, ми називаємо вбивством. У нас є висновок експерта, що водій “Камазу” міг тричі розвернутися і звільнити дорогу, але не зробив цього”.

25 березня 1999 року В’ячеслав Чорновіл загинув в автокатастрофі, обставини якої й досі залишаються таємничими.

Похорон В’ячеслава Чорновола став наймасовішим в Україні: за різними оцінками, 150 – 250 тисяч людей.

Минуло понад 18 років від дня загибелі В’ячеслава Чорновола, 17 – від убивства Георгія Гонгадзе й Ігоря Білозіра. Змінились чотири президенти, відбулись дві революції, а замовники вбивств досі не покарані…
Юрій НИКОРАК

21 грудня у Дубов'язівському освітньому комплексі до 100-ліття початку Української революції вчителями історії М. М. Савченко та А. В. Савченко була проведена презентація книги історико-документального роману Юрія Юрійовича Горліса-Горського «Холодний Яр» для учнів 9 - 11 класів.
Метою проведення заходу було:
– поглибити знання учнів про ключові події Української революції 1917-1921 років, політичних, громадських, військових діячів періоду українського державотворення;
– активізувати пізнавальний інтерес учнів до подій революції та боротьби за державність;
– привернути увагу до актуальності ідей суверенності та соборності держави; її територіальної цілісності як головних чинників розвитку України;
– формувати активну громадську позицію учнів і почуття патріотизму.
Відео за посиланням:

https://www.facebook.com/100008877918441/videos/1772026486436598/

День святого Миколая — це улюблене та очікуване багатьма дітлахами свято покровителя дітей і мандрівників.
18 грудня у Дубов'язівському освітньому комплексі під керівництвом педагога-організатора Линник Л. О. було проведено свято до Дня Святого Миколая "Через поле,через гай йде до діток Миколай" для учнів 1 - 4 класів. Свято відбувалося в актовому залі школи. Шкільна родина, батьки мали змогу побачити інсценізовану виставу, яка донесла до дітей думку, що треба вірити в чудеса святих і диво обов’язково здійсниться, бо Святий Миколай, крім того, що роздає подарунки, завжди приходить на поміч тим, хто щиро молиться до нього.
Свято було гарне та радісне. Учні співали, танцювали та декламували вірші про Святого Миколая.
Дякуємо діткам, вчителям та батькам за підготовлені чудові номери.

Щороку у грудні місяці в нашій школі проводиться традиційна виставка новорічно-різдвяних композицій «Зимова феєрія».
Новий рік - чарівне свято, якого чекать всі діти. Не злічити, скільки різних виробів підготували учні для участі в зимовій шкільній виставці.
На виставці можна побачити ялинку з гофрованого паперу, дощику; кумедних сніговиків із паперу, ниток, вати, тканини; паперових дідів Морозів; прикраси на ялинку; сніжинки; різдвяні віночки; аплікації; новорічні композиції.
Умілі руки і творча фантазія дітей та батьків не залишають байдужими нікого.

Є в Японії така традиція, як чайна церемонія. Це своєрідне дійство, яке не рідко захоплює. І її часто ставлять в один ряд із мистецтвом ікебани, театром кабукі, приготуванням суші тощо.
15 грудня класний керівник 5 класу Кошевець Н. Ю. та учні цього ж класу влаштували справжню японську чайну церемонію.
　 Цей захід проходив у рамках «Року Японії в Україні».
　 Насолоджуючись чаєм діти у невимущеній атмосфері мали нагоду доторкнутися до японської культури та душі Японії.

14 грудня у Дубовязівському освітньому комплексі для учнів 1-го класу було проведене свято «Посвята в першокласники».
Класний керівник Колесник Л. М. повідомила присутнім, що у давні часи навчальний процес розпочинався взимку – 1 грудня за старим стилем (14 – за новим). То була найзручніша пора здобувати освіту для сільських дітей. Бо, найосновніші сільськогосподарські роботи вже було завершено. А тому вважалося, що саме в день Наума добре починати вчитися: «наука на ум піде».
На свято завітав і сам Наум - дідусь одного з першокласників. У ході заходу батьки разом із дітьми переламили «лозину» — символ покарання, щоб їхні дітки отримували тільки похвалу. Учні 11-го класу вручили першокласникам чарівні ключики від Країни Знань. Подарунком для однокашників від батьків був горщик з кашею, адже "треба чимало каші з"їсти", щоб опанувати наукою.

Птахи – наші друзі! Тому їх потрібно охороняти й берегти. Про них потрібно піклуватися й допомагати у важку хвилину.
Шановні батьки!
Змайструйте зі своїми дітьми годівничку для птахів та принесіть в групу «Калинка». Піклуючись та спостерігаючи за птахами ваші дітки допоможуть їм перезимувати.
Дякуємо вам за розуміння!

Напередодні зимових свят у школі влаштовують виставки поробок на зимову та новорічну тематику. Новий рік - чарівне свято, якого чекать всі діти. Не злічити, скільки різних виробів можна підготувати з дитиною для участі в зимовій шкільній виставці. Будь - яка тематика, пов'язана з Новим роком буде доречна. Учні із задоволенням підключаться до творчого процесу.
Шановні батьки! Із підручних матеріалів ваша дитина змайструє дивовижні речі, звичайно ж, не без вашої допомоги. Не забувайте, творчий процес вимагає від вас трішки фантазії, завзятості та вільного часу. Наприклад, можна зробити раелістичну ялинку з гофрованого паперу, янголів із паперових серветок, прикрасу на ялинку, різдвяні віночки, новорічний декор із мішковини, шишок та жолудів. У такому випадку у школяра з'явиться можливість здивувати оточуючих чимось незвичайним. На нашій сторінці в групі та в мережі Інтернет безліч ідей, як можна виготовити зимові вироби своїми ркуами. Спробуйте скористатися креативними майстер - класами і тоді, у вас вийде щось надзвичайно гарне.
Бажаємо успіхів!

На сьогодні булінг перетворився на доволі поширене явище, за яким стоїть ціла низка соціальних, психологічних та педагогічних проблем.
Булінг - явище більш характерне для загальноосвітніх шкіл, де учні об'єднані формально (за віковим принципом), і менш характерна для музичних, художніх шкіл тощо, де діти об'єднані спільним інтересом. Соціальна структура булінгу виглядає так: переслідувач (переслідувачі), свідки, жертва. Жертви булінгу
Основні ознаки булінга і так званого мобінга (менш радикальних образ) це:
- Нерівність сил агресора і жертви;
- Повторюваність насильства;
- Гостра емоційна реакція жертви.
Жертвою цькування може стати абсолютно будь-яка дитина, не дивлячись на те, якою б сильною або здібною вона не була б. Однак найчастіше жертвами стають ті, хто найбільше виділяється (дивно одягнений, дивно поводиться, неохайний). Також потенційними жертвами можуть стати ті, хто швидко втрачає самоконтроль, легко піддається емоціям.
Булерами ж найчастіше стають ті, хто ростуть без заборон та авторитету батьків, але в той же час їм не вистачає уваги і поваги дорослих. У більшості таких дітей – яскраво виражені нарцисові риси характеру. Їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших людей, доводити власну перевагу.
За останні кілька місяців близько 67% дітей в Україні віком від 11 до 17 років стикалися з проблемою цькування. І 48% з них нікому про це не розповідали.
Іноді це може довести дитину до думок про самогубство, і якщо вона не хоче розмовляти з близькими людьми, то краще за все звернутися на національну гарячу лінію (телефон – 0-800-500-225).
Що робити? На це питання шукали відповідь вчителі нашої школи під час тренінгового заняття «Що таке булінг? Профілактика виникнення та подолання проявів булінгу в учнівському середовищі», яке провела практичний психолог школи Коритченко Л. Г.

7 грудня у Дубов'язівському НВК соціальним педагогом Сахно Т. М. був проведений тренінг для батьків 1 класу «Батьківське щастя: виховання без насилля» з метою розширення світогляду батьків із питань позитивного досвіду виховання в сім’ї, поглиблення знань батьків з питань виховання дітей, підвищення психолого – педагогічної компетентності батьків у питаннях дитячо – батьківських стосунків.

Щорічно в Україні з 25 листопада по 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Соціальний педагог, практичний психолог та педагогічний колектив школи розробили план дій та провели масові заходи, в яких намагалися донести інформацію до дітей та дорослих про насилля та відповідальність за нього.